Презентація "Оратор Тісій"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Оратор Тісій"
Слайд #1
Оратор Тісій


Слайд #2
Тісій – представник старшої софістики, давньогрецький ритор V століття до н.е.
Точні дати народження і смерті Тісія невідомі, проте до 465 року до н.е. він був уже досвідченим ритором, оскільки відомо, що після повергнення тиранії на Сицилії він випустив підручник по риториці.
Тісій народився на Сицилії. Жив у Сіракузах, Фуріях та Афінах. Учень Коракса, послідовник Емпедокла, персонаж діалогу Платона «Федр».


Слайд #3
Тісій та виникнення риторики
Тісій і Коракс визначали риторики як «ремесло переконання». Кораск і тісій вважаються засновниками грецької (а отже, і всієї античної) риторики. Свої докази Тісій будував на основі «вірогідності», проповідував необхідність для промов простої правдоподібності замість істини; встановив техніку поділу промови на частини. Платон критикував Тісія і Горгія, замінюючих в промовах істину вірогідністю.
Тісія вважали людиною, яка зробила риторику мистецтвом, яке можна вивчати самостійно і якому можна навчати інших. Він був вчитилем Горгія, Лісія та Ісократа.


Слайд #4
Спільні роботи Тісія та Кораска
Разом зі своїм вчителем Кораском після 465 року до н.е. Тісій створив збірку «загальних місь» («топосів») – хрестоматію готових зразків для заучування, щоб вставляти їх в промову, і перший посібник риторики – теоретичне керівництво, яке давало рекомендації відносно самої структури ораторських виступів; воно не містило прикладів, але давало рекомендації відносно структури ораторських виступів. Найможливіше, зразки були підготовлені Кораском, а теоретичний матеріал – Тісієм.


Слайд #5
Новизна в ораторському мистецтві
Це перше узагальненням ораторського досвіду підкорило ораторську мову обов’язковим для всякого художнього твору вимогам цілісності та закінченості думки. Вона(промова) повинна була мати початок і кінець, і головна її частина розділялась на два розділи : розповідь, в якій викладались події, і суперечка, де пропонувались докази власної думки і заперечення протилежної. Оратор весь час шукав нові засоби емоційної експресії і черпав їх перш за все з епічної поезії, яку добре знав кожен грек. Поетичними по своєму походженню були такі прийоми, як повтор загальних місць (топосів) або етопея(програвання характеру) – опис типу, що виділяє лише загальні, характерні для цілої категорії людей риси і пропускає все особисте, індивідуальне. Софістична педагогіка перетворила ці природньо створені тенденції в нормативні правила і тим самим підняла виразні можливості ораторської прози.Відомо, що Тісій відкрив одну з перших шкіл вивчення красномовства.


Слайд #6
Тісій у свідченнях античних авторів:
Свідчення цицерона:
«… Сицилійці Коракс і Тісій (а сицилійці – народ винахідливий та досвідчений в суперечках) вперше склали теорію і правила суддійського красномовства саме тоді, коли з Силіції були вигнані тирани, і в судах після довгої перерви відновились приватні процеси. А до цього ніхто зазвичай не користувався ні методом, ні теорією і лише старались розповідати все точно і по порядку. Роздуми на найвідоміші теми, які тепер називаються «загальними місцями», вперше склав і написав Протагор; те ж саме зробив і Горгій, склавши похвалу і осудження на одні й ті ж предмети, так як головним в ораторі він вважав вміння підняти будь-яку річ похвалою і знову оскаржити її»
Античний анекдот про Тісія та його колег
Навчившись красномовству у Кораска, Тісій вирішив не платити за навчання. Коракс подав позов на колишнього учня до суду. «Скажи мені, Коракс, - захищаючись, спитав Тісій, - знавцем чого я є?» - «Знавчем мистецтва переконання», - відповів коракс. «Але якщо ти навчив мене цьому мистецтву, я переконаю тебе нічого з мене не взяти, а якщо не навчив, то мені немає за що платити». Коракс відповів наступним чином: «Якщо, навчившись від мене мистецтву переконання, ти переконуєш мене нічого з тебе не брати, то ти повинен заплатити за навчання, оскільки вмієш переконувати, а якщо ти не переконуєш, то ти повинен все одно принести гроші, тому що я не переконаний не брати з тебе оплати». Судді слухали, хитали голова і нарешті вирішили : «Негідне яйце негідної ворони».