Презентація "Пабло Пікассо"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Пабло Пікассо"
Слайд #1
Пабло Пікассо
1881 - 1973


Слайд #2
Па́бло Ру́їс Піка́ссо́ (1881, Іспанія — 1973, Франція) — іспанський і французький художник, працював в основному у Франції, один із найвидатніших митців XX століття.


Слайд #3
«Блакитний» період: між Барселоною і Парижем
Період у творчості Пабло Пікассо між 1901 і 1904 р. відомий як «блакитний»: його назва походить від кольору, який домінує у полотнах митця. На такий вибір кольорової гами художника спонукало самогубство через нерозділене кохання його близького друга Карлоса Касахемаса 17 лютого 1901 р. Цій події художник, зокрема, присвятив полотно «Смерть Касахемаса», яке стало «відправним пунктом» періоду. Мистецтвознавці вважають, що чуттєві картини митця «блакитного» періоду також створено під впливом творчості Гогена, Ван Гога та із застосуванням окремих прийомів Ель Греко (наприклад, видовження постатей).


Слайд #4
Смерть Касахемаса


Слайд #5
Наприкінці квітня 1901 р. Пікассо повернувся до Барселони, де на мистецькій виставці експонувалася його «Жінка в блакитному», але вже в травні знову приїхав до Парижа і винайняв апартаменти № 130 на бульварі Кліші, які правили померлому Касахемасу за майстерню. У червні—липні того ж року Пікассо та Франсіско Ітурріно виставляли свої роботи у галереї Воллара. У червні того ж року Пабло Пікассо знайомиться з французьким поетом і художником Максом Жакобом, з яким підтримуватиме теплі і щирі стосунки до смерті останнього в 1944 р. Здобуваючи визнання оточення, однак, Пікассо в цей час відчуває брак коштів — створюючи по одній-дві картини щоночі, на ранок він продавав їх на вулиці Лаффіт за 150 франків, а також співпрацював зі своїм першим покупцем п. Маньячем. Впродовж осені малює  «Арлекін та його подруга» і закінчує картину «Смерть Касахемаса». Взимку створює низку портретів переважно в блактиному кольорі — Жайме Сабартеса, Матеу Фернандеша і «блакитний автопортрет».


Слайд #6
Наприкінці січня 1902 р. Пікассо розірвав угоду з Маньячем і повернувся до Барселони, де працював у майстерні Анхеля Фернандеса де Сото на одній з бічних вулиць від Рамбли. Цієї весни блакитна фарба безроздільно царює на його полотнах. З господарем майстерні де Сото Пікассо навідується до нетрів і борделів Барселони, що знайшло відображення в серії еротичних малюнків митця: автопортрет з оголеним, акварельний малюнок Анхеля де Сото в компанії жінки і La macarraэ. Тоді ж, а саме 1—15 квітня 1902 р., Маньяч влаштував експозицію творів Пікассо та Лемейра у галереї Берте Вайля в Парижі, а в червні — ще одну — з картинами Пікассо та Матісса.


Слайд #7
Блакитний автопортрет


Слайд #8
21-річному Пабло час було йти до армії, і в жовтні 1902 р. дядько Пабло Пікассо за 2 тисяч песет викупив митця від виконання ним військового обов'язку. Відразу по тому Пабло терміново виїхав із Себастьєном Жуньєром до Парижа, де знову в галереї Вайля на організованій Маньячем колективній виставці в період від 15 листопада до 15 грудня продемонстрував свої роботи.У січні 1903 р. Пікассо повернувся до Барселони. Навесні він почав малювати одну з найвиразніших картин «блактиного» періоду — «Життя», яка ніби резюмує цей період у житті та творчості митця, відображаючи його атмосферу: песимізм і нігілізм на тлі тягощів життя і матеріальних нестач. Відчуття Пікассо цього часу його друг Жайме Сабартес описав як «Пікассо вірив, що мистецтво — це дитя журби і болю» . Дитяча самотність, жебрацтво й бідність прохачів, каліцтво і вбогість знайшли відбиття в картинах цього часу: «Дві сестри», «Жебраки на березі моря», «Старий сліпий гітарист», «Аскет» та інших.


Слайд #9
Наприкінці 1903 року митець остаточно переконався, що порвати з атмосферою, якою він оповитий, можна лише переїхавши до Парижа, що також дозволило б йому переступити кордони Іспанії, здобути європейське визнання.
Картина «Життя» (на смерть Касахемаса)