Презентація на тему «Чарлі Чаплін» (варіант 3)

Чарлі Чаплін-легендарний англійський та американський кіноактор і кінорежисер 1-ої половини 20-го століття.

Біографія
Ча́рлі Ча́плін (англ.Charlie Chaplin, повне ім'я сер Чарлз Спенсер Чаплін (англ. Sir Charles Spencer Chaplin, Jr.); * 16 квітня 1889, Лондон — † 25 грудня 1977, Веве, Швейцарія) — легендарний англійський та американський кіноактор і кінорежисер 1-ої половини 20-го століття. Визнаний як один з найкращих коміків премією в історії світового кіно, тричі нагороджений «Оскар». Він грав ролі, писав сценарії, продюсував
власні фільми. Чаплін був одним з класиків ери німого кіно. За свою кар'єру, яка тривала понад 65 років, він пройшов шлях від вікторіанських сцен британських мюзик-холів, до Голлівуду — центру світового кіномистецтва.
Ім'я при народженні
Чарлз Спенсер Чаплін (Charlie Chaplin)
Народження
16 квітня 1889 Лондон, Великобританія
Дата смерті
25 грудня 1977(88 років)Веве, Швейцарія
Громадянство
британське, швейцарське
Національність
англієць
Роки діяльності
як кіноактор 1914 - 1976, як актор з 1894

Походження
Декілька поколінь поспіль сімейство Чаплінів проживало на сході Англії у графстві Саффолк.
Судячи із прізвища, це були нащадки гугенотів, які охоче селилися у Східній Англії. Прапрадід Чапліна Седрах народився 1786 року і став сільським чоботарем в Ґрейт-Фінборо.
Батько Чарлі Чапліна Чарлз Чаплін народився 18 березня 1863 року на Оркас-стріт, в Мерілебоуні. Мати — Ханна Харіет Педлінгем Хілл — народилася 1865 року на Кемден-стріт, 11. Вона також походила із чоботарського роду.
Шлюб між Чарлзом Чапліном і Ханною Хілл відбувався у церкві святого Іоанна в Лондоні.
Батько Чарлі Чапліна
Мати Чарлі Чапліна

Рання біографія
Чарлі Чаплін народився 16 квітня 1889 року в Лондоні. Незабаром після народження Чарлі його батьки розійшлися; діти залишилися під опікою матері, Ханни Херрієтт Хілл, яка виступала у вар'єте. Через декілька років вона втратила голос і в 1896 році була вимушена залишити сцену. Брати Сід і Чарлі (разом з матір'ю) опинилися у робочому будинку в Ламбеті, а потім їх віддали в школу для сиріт і бідних дітей.
Чарлі вперше виступив на сцені у 1894 році, у віці п'яти років, коли його номер замінив номер його матері в програмі мюзик-холу. У кінці 1898 року він вступає до дитячої танцювальної групи «Вісім ланкаширських парубків» (англ. The Eight Lankashire Lads). Це так вплинуло на творчу манеру актора, що згодом критики називали фільми Чапліна «фільмами-балетами». На Різдво 1900 року «Ланкаширські парубки» брали участь в пантомімі «Попелюшка». Чаплін у костюмі кішки вперше отримав можливість розсмішити глядачів. Весною 1901 року Чаплін покидає трупу «Ланкаширських парубків». 9 травня 1901 року у віці 37 років помирає батько Чапліна. Чарлі рідко відвідує школу, працює продавцем газет, помічником лікаря, у друкарні тощо, але ніде довго не затримується через юний вік.
У 1903 році він у віці 14 років отримує постійну роботу в театрі і роль посильного Біллі у п'єсі «Шерлок Холмс». У цей час Чаплін був практично безграмотним. Коли йому вручили текст ролі, він боявся, що його попросять прочитати вголос декілька абзаців. Роль йому допоміг вивчити брат Сідні.
Чарлі Чаплін. 1920 рік
Протягом декількох років Чарлі також грав у вар'єте. З 16 років Чаплін регулярно вправлявся у грі скрипці, беручи уроки у театрального диригента, і займаючись по 4-16 годин на день.
21 лютого 1908 року отримав місце актора в театральному підприємстві Фреда Карно, яке постачало готові скетчі й пантоміми для цілого ряду мюзик-холів, і незабаром стає одним з ключових акторів у низці постановок (деякі з них він пізніше адаптував для екрану).

Сполучені Штати
Кістоун Філм
Чаплін з трупою Карно був на гастролях у США з вересня 1910 року по червень 1912 року. У 1912 році він на п'ять місяців повертається до Англії, а 2 жовтня 1912 року юнак приїжджає разом з трупою Карно в США і залишається в цій країні. Під час одного з виступів його помічає кінопродюсер Мак Сеннет. Гра Чарлі подобається Маку, і він запрошує артиста на роботу в свою студію «Keystone Studios». 23 вересня 1913 року Чаплін укладає контракт з «Кістоун Філм» з платнею $150 в тиждень.
Спочатку Чаплін намагається імітувати досить грубий стиль сеннетовських комедій-експромтів, проте успіх йому приносить саме відхід від цього стилю. Незабаром він стає знаменитим кіноактором і починає формувати і відшліфовувати свій екранний образ. Спочатку його персонаж Чез (на знімальних «хлопавках» в робочих дублях, що збереглися, він позначався як Chas Chaplin, Авенаріус називає його «Чейс») виглядав зухвалим шахраєм і ловеласом, проте поступово в образі з'являється дедалі більше людської теплоти й ліризму, який глядач звик пов'язувати з маленьким бродягою. Поступово освоюючи найновіші аспекти кіновиробництва, Чаплін перестає задовольнятися тільки акторською роботою і вмовляє Сеннета дозволити йому самому ставити фільми. Незабаром Чаплін починає розуміти, що робота на Сеннета обмежує його творчі можливості, і йде з «Кістоун».

Ессеней Філм
Заробітки Чарлі швидко ростуть: якщо в 1914 році в «Кістоун» він отримує $150 в тиждень, то вже в 1915 році в студії «Ессеней Філм» (Essanay Film) — $1250 в тиждень плюс бонус $10 000 за контракт; у 1916–1917 роках, в «М'ючуел Філм» (Mutual Film) — $10 000 в тиждень плюс $150 000 за контракт. У 1917 році Чаплін укладає зі студією «Ферст Нешнал Пікчерз» (First National Pictures) контракт на $1 млн, стаючи на ті часи найдорожчим актором в історії.
Юнайтед Артістс
З часом він вирішує знайти творчу самостійність і в 1919 році засновує студію «Юнайтед Артістс» (United Artists) спільно з Мері Пікфорд, Дугласом Фербенксом і Девідом У. Грифітом.
Чарлі Чаплін 4 червня 1918 року виголошує промову на честь річниці вступу США у Першу світову війну.

Ріст популярності
У 1921 році Чаплін здійснює подорож до Європи. У Лондоні і Парижі при його появі збираються величезні натовпи. За три перші дні в Лондоні Чаплін одержав 73000 листів. У Берліні його ніхто не знав, в післявоєнній Німеччині фільми Чапліна не показувалися. Другий візит до Європи Чаплін зробив в 1931 році — під час прем'єри фільму «Вогні великого міста». Утретє Чаплін побував в Європі в 1936 році під час показу фільму «Нові часи».
До 1922 р. Чаплін не мав власного будинку — жив в орендованих будинках, готелях, і клубі. У 1922 Чаплін побудував свій будинок в Беверлі-Хіллз. У будинку окрім 40 кімнат був кінозал і орган.
Славу Чапліну принесло німе кіно, і хоча звук з'явився у фільмах вже в 1927 році, Чарлі залишається вірним старій кінотехніці ще ціле десятиліття. Першою повністю звуковою картиною Чапліна став «Великий диктатор» — антигітлерівський фільм, знятий в 1940 році. Це був останній фільм, де використовується образ Бродяги-Чарлі.

Останні роки життя
У 1952 році Чаплін створює фільм «Вогні рампи» — розповідь про долю творчої людини і про творчість взагалі. 17 вересня 1952 року він відправляється до Лондона на світову прем'єру «Вогнів рампи», і глава ФБР Едгар Гувер добивається від імміграційних властей заборони на зворотний в'їзд актора в країну. Чаплін поселяється в Швейцарії, в містечку Веве.
У Швейцарії Чаплін пише музику до своїх старих німих фільмів, озвучує фільм «Золота лихоманка».
Актор був нагороджений Міжнародною премією Миру в 1954 році.
У своєму фільмі «Король в Нью-Йорку» (1957) Чаплін все ще сам грає головну роль.
У 1964 році Чаплін видає свої мемуари, які лягли в основу біографічного художнього фільму «Чаплін» (1992). Останній фільм «Графиня з Гонконгу» Чаплін ставить за своїм сценарієм в 1967 році; головні ролі у фільмі виконали Софі Лорен і Марлон Брандо.
У 1972 році Чаплін удруге отримав почесного «Оскара». Для цього він приїхав на короткий час у США — йому дали лише обмежену візу. 4 березня 1975 року Чаплін був посвячений у лицарі королевою Єлизаветою II в званні лицаря-командора Ордену Британської імперії.
Актор помер 25 грудня 1977 року в своєму будинку у Веве.

Політична діяльність
Під час Першої світової війни Чаплін на прохання уряду США брав участь в розповсюдженні урядових облігацій. Разом з Мері Пікфорд і Дугласом Фербенксом Чаплін виступав на спеціальних мітингах. Під час Другої світової війни «Комітет допомоги Росії у війні» в Сан-Франциско запросив Чапліна виступити на мітингу замість хворого Джозефа Е. Девіса, колишнього американського посла в СРСР. Свою промову Чаплін почав із звернення «Товариші!» і закликав якнайскоріше відкрити другий фронт. Після цього виступу (через вимовлене слово «Товариші») Чапліна стали вважати комуністом.
Федеральне бюро розслідувань завело справу на Чапліна ще в 30-х роках — після фільму «Нові часи». Справа складалася з 1900 аркушів.
Під час зйомок фільму «Великий диктатор» Чапліна попереджали, що у фільму будуть неприємності з цензурою. Чапліна просили відмовитися від випуску фільму, запевняючи, що він ніколи не буде показаний ні в Англії, ні в США. Після нападу Німеччини на СРСР тиск «зверху» припинився, але стали поступати листи від глядачів з погрозами. У деяких з них загрожували, що в кінотеатри, в яких почнуть показувати «Диктатора», кидатимуть бомби із задушливим газом і стрілятимуть в екран. Чаплін намагався домовитися з лідером профспілок портових вантажників про охорону кінотеатрів.
Після виходу «Диктатора» на екрани, нью-йоркська газета «Дейлі ньюс» писала, що «Чаплін тикав в глядачів „комуністичним пальцем“». Нацистська пропаганда почала називати Чапліна євреєм. Комісія з розслідування антиамериканської діяльності почала розслідування діяльності Чапліна, одним з пунктів розслідування була його національна приналежність.
Під час монтажу фільму «Мосьє Верду» Чапліна викликали до Вашингтона на слухання Комісії з розслідування антиамериканської діяльності, але пізніше виклик відмінили. З Голлівуду викликали 19 чоловік. Ті з них, хто наполягав на своїх цивільних правах, сіли на рік у в'язницю за неповагу до комісії.
За однією версією Чаплін, щоб висміяти Комісію з розслідування антиамериканської діяльності, мав намір з'явитися на слухання в своєму костюмі Бродяги. Тому Комісія відмінила свій виклик. Але в автобіографії Чаплін про це нічого не повідомляє.

Чаплін ніколи не був громадянином США. Випуск фільму «Мсьє Верду» був заборонений цензурою. Після додаткового монтажу цензори все ж таки дозволили прокат фільму. Демонстрація «Мсьє Верду» супроводжувалася в Сполучених Штатах протестами. У газетах почалося цькування Чапліна. Окрім звинувачень в приналежності до комуністів додалися дорікання в тому, що він, проживаючи в Сполучених Штатах, не бажає отримати громадянства США. «Католицький легіон» оголосив бойкот фільму, кінотеатри стали відмовлятися від прокату «Мсьє Верду». У газетах друкувалися фотографії пікетів «Католицького легіону» з плакатами «Чаплін — попутник червоних!», «Геть з нашої країни чужака!», «Чаплін дуже довго загостювався у нас!», «Чаплін — невдячний! Він посіпака комуністів!», «Вислати Чапліна до Росії!». Проте, фільм був номінований на отримання премії Оскар в категорії «Найкращий сценарій».
У 1952 році Чаплін захотів ненадовго виїхати до Англії і почав просити у імміграційних служб США зворотну візу. Імміграційні служби США почали проводити власне розслідування, яке продовжувалося декілька місяців, і видали Чапліну в'їзну візу. Вже на шляху до Європи Чапліну повідомили, що в'їзд в США йому закритий, а для отримання візи йому належить відповісти комісії департаменту імміграції на ряд звинувачень політичного порядку, а також на звинувачення в моральній розбещеності.
Через три роки після виїзду Чапліна із США Податковий департамент США оподаткував доходи, отримані Чапліном в Європі від прокату фільму «Вогні рампи» по 1955 рік. Податковий департамент США вважав його постійним жителем США. Чаплін не зміг звернутися до захисту американського суду, щоб захистити свої інтереси.
Чарлі Чаплін і Махатма Ґанді

Образ Волоцюги
Образ Волоцюги вперше з'явився у фільмі «Незвичайно скрутне положення Мейбл» (за іншою версією — у фільмі «Дитячі автомобільні гонки», знятому дещо пізніше, але що вийшов на екран на тиждень раніше).
Чаплін надягнув величезні штани, вузьку візитку, великі черевики, на голову — котелок, в руках тримав тростину. Чаплін був молодий, а виглядав молодше за свої роки, тому він для солідності приклеїв невеликі вусики. Маленькі вусики не приховували міміки, необхідної в німому кіно. У першій своїй появі на кіноекрані Чаплін вийшов з пишними вусами.
Чаплін в автобіографії писав про свого персонажа:
... Він дуже різносторонній — він і волоцюга, і джентльмен, і поет, і мрійник, а загалом це самотня істота, що мріє про красиву любов і пригоди. Йому хочеться, щоб ви повірили, ніби він учений, або музикант, або герцог, або гравець у поло. І в той же час він готовий підібрати з тротуару недопалок або відняти у малюка цукерку. І, зрозуміло, при відповідних обставинах він здатний дати пані стусана в зад, — але тільки спересердя.
Чаплін прагнув вийти за рамки «комедії ляпасів», в жанрі яких знімалися всі комедії того часу. У фільмі «Позикова каса» Волоцюга в сцені звільнення показав жестом, що у нього декілька дітей, яких потрібно годувати. Чаплін відмітив, що глядачі, які знаходяться на знімальному майданчику, змахують сльозу. Після цього образ Волоцюги став знаходити ліричні і трагічні риси.
Маленький Волоцюга став одним з найтиражованіших образів у масовій культурі XX століття. Образу Волоцюги наслідували Радж Капур у фільмі «Пан 420», класик радянської клоунади Карандаш, Олександр Калягін у фільмі «Здрастуйте, я ваша тьотя!» тощо.

Цікаві факти
Чаплін на чотири дні старший від Гітлера, якого спародіював у фільмі «Великий диктатор».
У Чапліна були блакитні очі.
Чаплін був шульгою і навіть на скрипці грав лівою рукою.
Першим автомобілем Чапліна був розкішний швидкісний Locomobile за $4900 виробництв компанії Locomobile.
Улюбленим видом спорту Чапліна був бокс. З Вірджинією Черрілл (виконавцею головної ролі у фільмі «Вогні великого міста») Чаплін познайомився на стадіоні під час боксерського бою.
Улюбленим танцем Чапліна було танго. У фільмі «Вогні великого міста» він «зіставив» бій на рингу з танго.
Чаплін на своїх фільмах заробив близько $10,5 млн.
Чаплін продав всі свої акції у 1928 році, ґрунтуючись на даних про безробіття — до настання Великої депресії.
Під час зйомок фільмів Чапліна відбувся всього один нещасний випадок. Травму отримав сам Чаплін на зйомках фільму «Тиха вулиця».
Чаплін одного разу інкогніто брав участь в конкурсі двійників Бродяги. За однією версією він зайняв в конкурсі друге місце, за іншою версією — третє.
Улюбленим коміком Чапліна був Бені Хілл. Коли Хілл в 1991 році відвідав сім'ю Чапліна, йому показали велику колекцію відео з шоу Бені Хілла, зібрану Чапліном.
У 20-х роках персонаж Чапліна («маленька людина») був відомий під ім'ям «Шарло».
У Російській імперії фільми Чапліна не користувалися значним успіхом. Характерний вислів про них, опублікований в журналі «Проектор»: «Чаплін далеко не комічний актор. Він просто клоун, просто той, хто отримує ляпаси. <…> У нас в Росії Чаплін не може мати такого успіху: він дуже грубий, дуже примітивний, дуже мало витончений. <…> Такі коміки, як Макс Ліндер, Пренс, Паташон, навіть Андре Дід, нам незрівнянно ближчі і зрозуміліші».

Пам'ять
На честь Чарлі Чапліна радянським астрономом Людмилою Георгіївною Карачкіною названо астероїд 3623 Chaplin.
В швейцарському місті Веве, де Чарлі Чаплін провів останні роки свого життя стоїть статуя із його зображенням. Також є репродукція на Лейстер-сквер у Лондоні.
У музеї мадам Тюссо є муляж великого актора.
Пам'ятник Чарлі Чапліну споруджено також у Вільяментіку, Коннектікут.
Пам'ятник Чарлі Чапліну в Лондоні