Презентація "Культова арабо-мусульманська архітектура"

-2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Культова арабо-мусульманська архітектура"
Слайд #1
«Культова арабо-мусульманська архітектура»
Тимошенко Діана


Слайд #2
У результаті арабських завоювань VII—IX ст. виникла величезна держава — Арабський халіфат (у складі Аравійського півостріва, сучасних Іраку, Ірану, більшої частини Закавказзя, Середньої Азії, Сирії, Ізраїля, Йорданії, Єгипту, Північної Африки, Іспанії та Португалії, Північної Індії). У результаті арабських завоювань розвинулась культура, яка мала в цих країнах спільні особливості. Провідним типом монументальних споруд арабських країн були мечеті. Спільним для всіх мусульманських культових споруд у всіх країнах є наявність зали для моління зі священною нішею, що розташовується в стіні, зверненій у бік Мекки.


Слайд #3
У формах мусульманського мистецтва втілилися традиції різних художніх шкіл і течій. Із Єгипту прийшли колонні зали, з Візантії — мистецтво мозаїки. Найдавніші мечеті створювалися як наслідування храмів Візантії. Місце поклоніння мусульман називається масджид, або мечеть. Термін «масджид» перекладається буквально як «місце схилення колін». Архітектурними особливостями мечеті є мінарет і купол. Мінарет — висока вежа, що завершується ліхтарем, куполом або шатром, із якого муедзин закликає віруючих на молитву. Вежа мінарету може бути чотиригранною, круглою і навіть у формі спіралі. Мінарети звичайно прикрашає візерункова цегельна кладка, різьблення по каменю, ажурні ґрати балконів.


Слайд #4
Архітектурні особливості мечеті залежать від її призначення. Соборна мечеть (джамі) — для колективних молінь опівдні у п’ятницю. У ній є кафедра, з якої імам — глава мусульманської громади — виголошує обов’язкову п’ятничну проповідь. Кафедра (мінбар) завжди розташована праворуч від священної ніші (міхраба), перекритої аркою; стрілчасте закінчення міхраба символізує зв’язок того, хто молиться, з небом; із верхньої точки міхраба до центра ніші звисає лампа. Це символізує слова Корану (головної книги мусульман): «Аллах — світло небес і землі. Його світло зорово є нішею; у ній — світильник; світильник — у склі; скло — ніби перлова зірка».
Соборна мечеть
(джамі)


Слайд #5
Міхраб


Слайд #6
Заміська мечеть (мусала) — становить собою відкритий майданчик зі стіною, зверненою до Мекки.
Колонна мечеть — ще один тип мечеті мусульманського світу. В її центрі розташований відкритий квадратний або прямокутний двір, огороджений галереєю з арками.
Колонна мечеть


Слайд #7
Ще один тип мечеті — медресе, що виконує функцію школи. Тут віряни вивчають арабську мову, Коран.
Медресе оздоблюють різьбленням по каменю, стуку (алебастровій штукатурці), дереву й теракоті та полив’яними плитками.
Зазвичай медресе відкривали при великих мечетях. У них го-тували служителів культу (імамів), учителів початкових мусульманських шкіл — мектебів, а також службовців держапарату.


Слайд #8
Однією з характерних рис синтезу мистецтв у монументальному арабському зодчестві є важлива роль декоративних форм. Особливе значення має орнамент (арабески — складний орнамент із геометричних фігур і стилізованих рослинних мотивів, який подеколи містить каліграфічні східні написи), що монохромним мереживом, барвистим килимом укриває стіни і склепіння будинків (багатим оздобленням славилися навіть численні громадські лазні, у спорудженні яких використовувався досвід зведення римських терм).


Слайд #9
В архітектурі жител здавна були вироблені прийоми планування будинків із внутрішніми подвір’ями та із захищеними від спеки терасами.
Спільні для багатьох народів Близького й Середнього Сходу особливості архітектури були пов’язані із природно-кліматичними умовами країн і можливостями будівельної техніки (наприклад, використання особливих конструкцій із глини, цегли й каменю). Були створені різноманітні форми арок — стрілчасті, підковоподібні, фестончасті; винайдені особливі системи склепінчастого перекриття.


Слайд #10
Під час поширення ісламу на нові землі, для потреб вірян не лише будували нові храми, але й пристосовували ті, що вже існували, здебільшого християнські. З-поміж найвідоміших — храм Св. Софії в Царгороді (Стамбулі), а також мечеті Багдада.


Слайд #11
Мечеть Аль-Харам — головний священний храм мусульман, у внутрішньому подвір’ї якого знаходиться Кааба. Є об’єктом обов’язкового паломництва — хаджу (у Корані мечеть Аль-Харам згадано 15 разів). Розташовано у Мецці в Саудівській Аравії.
Сьогодні до мечеті ведуть 4 головних входи і ще 54 додаткових, не беручи до уваги входів на 2-й і нижній рівні. Площа мечеті складає 309 000 м2 і може вмістити до 700 000 чоловік. Мечеть має 9 мінаретів заввишки 89 м, 11 сходів та 7 ескалаторів. Комплекс освітлюється за допомогою двох електростанцій. Мечеть оснащено радіо- і телестудіями, а також кондиціонерами.


Слайд #12
Без Блакитної мечеті (Ахмедіє) султана Ахмета I неможливо уявити Стамбул. Мечеть (побудована 1616 року) розташована навпроти храму Св. Софії і мала, за задумом султана, перевершити за красою християнський храм.
Офіційно Блакитну мечеть називають мечеттю Султана Ахмеда. А назвою «Блакитна» вона зобов’язана 200 000 кахлям блакитного кольору, що прикрашають її зсередини.
Архітектором мечеті був Мехмет-Ага, який створив цей шедевр архітектури за 7 років. Будівля має всі характерні для архітектури мечетей ознаки. Незвичним у Блакитній мечеті є тільки те, що у неї 6 мінаретів: 4, як зазвичай, з боків, а 2, дещо нижчі,— у зовнішніх кутах внутрішнього подвір’я. У легендах ідеться про те, що цим султан спричинив гнів старійшин Мекки (релігійний центр ісламу).


Слайд #13
У центрах мусульманського світу у різні часи змінювалися розміри веж, їх пропорції, елементи композиції, характер оздоблення. Цікавою є форма мінарету аль-Мальвія в Самаррі на березі Тигру. Він був частиною комплексу Великої мечеті міста, найбільшої в мусульманському світі, яку почали будувати 847 року. Велика мечеть займала площу 38 000 м2 і являла собою типовий зразок арабської колонної мечеті з велетенським подвір’ям, молитовною залою і мінаретом. Мінарет має незвичну форму: на квадратній основі зрізаний конус, охоплений зовнішнім спіральним обходом-пандусом. Можливо, його архітектор узяв за взірець вавилонський зикурат Етеменанкі.


Слайд #14
У VII–VIII ст. територія, на якій зараз розміщені країни Лівія, Алжир, Туніс і Марокко (тоді ця територія називалася Магриб), і Південна Іспанія ввійшли до складу халіфату. У Магрибі та Іспанії арабська архітектура збагатилася нововведеннями. Застосовувалися різноманітні декоративні форми арок: підковоподібні, багатолопатеві, з фестонами. Ці тенденції мальовничості в архітектурі отримали назву мавританського стилю.
Мавританський стиль


Слайд #15
Столицею мавританської Іспанії стала Кордова. Вона нараховувала сотні мечетей, навчальних закладів. Колонна мечеть Кордови (785 р.) налічує 800 колон, арки утворюють складну перехресну композицію і яскраво пофарбовані, простір мечеті висвітлюється сотнями висячих срібних лампад.
Ще один відомий архітектурний пам’ятник — Альгамбра в Гранаді (резиденція еміра). Це палац, до системи якого входять два різнорівневих двори: миртовий дворик і дворик із фонтаном і фігурами 12 левів. Арки цієї споруди мають спільну для мусульманської архітектури особливість: їхнє сітчасте склепіння переходить у висячі сталактити (декоративні конструкції з нависаючим один над одним об’ємами з нішеподібним вирізом).
Колонна мечеть
Кордови


Слайд #16
Альгамбра в Гранаді


Слайд #17
Таким чином, середньовічні архітектори Арабського Сходу створили нові типи монументальних культових і світських будівель:
мечеті — молитовні будинки мусульман;
мінарети — вежі, з яких закликають вірян на молитву;
медресе — мусульманські духовні училища;
караван-сараї та криті ринки, що відповідали розмаху торговельної діяльності міст;
палаци правителів, укріплені цитаделі, фортечні стіни з воротами й вежами;
мавзолеї — монументальні похоронні споруди, що містять камеру із останками померлого й поминальну залу.