Презентація на тему «Українська народна іграшка» (варіант 2)

Українська народна іграшка
Подубієнко Цвітани 10 - Б

Іграшки — це галузь українського народного мистецтва, що об'єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу та ін. 

Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст. Саме у цей період в Україні історично сформувались три найбільші регіони виготовлення забавок: Подніпров'я, Поділля і Прикарпаття, а в їх межах утворилися провідні осередки.

Види іграшок
Найбільш простою та прямолінійною класифікацією є поділ на дві групи:
Іграшки, у яких основною рисою є пластичні, художньо-естетичні фактори: ляльки, коники, баранці, олені, цапки, вершники, птахи, "барині", "куми" тощо;
Іграшки, основною функцією яких є результат здійснення певної механічної дії: деркачі, фуркала, калатала, свистки, луки зі стрілами, брязкальця, хихички тощо.

Дерев'яна іграшка

Дерев'яна іграшка

Дерев'яна іграшка

Дерев'яна іграшка

Глиняна іграшка

Глиняна іграшка

Глиняна іграшка

Сирна іграшка

Сирна іграшка

Іграшки із соломи

Іграшки із соломи

Іграшки із трави, листя кукурудзи

Іграшки із трави, листя кукурудзи

Іграшки з текстильних матеріалів

Опішнянська іграшка
В Опішні виготовляли іграшки, подібні до знарядь праці і посуду („монетки”); свистунці: коники, баранці, гуски, курки, півники, качки; вершники на коні, мама з дитиною, жінка з куркою, ведмідь; сюжетні іграшки: „Весілля на Полтавщині”, „Хлібороб”.