Презентація "Джерела української фразеології"

-4
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Джерела української фразеології"
Слайд #1
Джерела української фразеології
Підготували учениці 10-А класу Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ім.Б. ХмельницькогоБєлих Марина таКоваль Олена


Слайд #2
План
1. Поняття про фразеологізм
2.Фразеологія як розділ науки про мову.
3.Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів.
4. Джерела української фразеології.
5. Список використаної літератури.


Слайд #3
Фразеологія як розділ науки про мову
Фразеологією ( гр. phrases- зворот, вислів і logos - поняття , вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.
Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв'язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.


Слайд #4
Як і слова, фразеологізми:
1) не користуються щоразу ,а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв'язки з словами;
4) виконують ту ж функцію, що й слова.
Наприклад: накивати п'ятами - втекти; пасти задніх - відставати.


Слайд #5
На відміну від слів, фразеологізми
1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою.
Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.


Слайд #6
Стилістичне використання фразеологічних одиниць
Серед фразеологічних зворотів виділяють міжстильові та обмежені вживання у певному стилі.
Міжстильовими називаються фразеологічні звороти , що використовуються в усіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, із року в рік, робити послугу.
Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти ,що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши.


Слайд #7
Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів


Слайд #8
Багатозначність
Синонімія
Антонімія
Багатозначність -
наявність у одного і того ж слова різних  значень відповідно до різних  контекстів, коли слово може переосмислюватись.
Синонімія - повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів; подібність слів, морфем, фразеологічних одиниць за значенням при відмінності їх звукової форми.
Антонімія - важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези, суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження.
Наприклад: валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути), все до купи (намолоти, наплести, набалакати).
Наприклад: ледарювати - байдики бити, давати горобцям дулі, ганяти вітер по вулицях, лежні справляти, тинятися з кутка в куток, і за холодну воду не братися.
Наприклад: вбити собі в голову — викинути з голови, макітра розуму — пустий лоб, хоч греблю гати — як кіт наплакав, серце заговорило — серце спить, набитий гаманець — вітер у кишенях свистить.


Слайд #9
Джерела української фразеології
Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські і власне українські.
Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови.


Слайд #10

О мово моя! О місячне сяйво і спів солов`я,Півонії, мальви, жоржини!Моря бріліантів, це - мова моя.Це мова моєї Вкраїни! (В.Сосюра)


Слайд #11
Список використаної літератури
1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. – М.: Иностр. лит., 1955.
2. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). – М., 1997.
3. Вайнтрауб Р.М. Опыт сопоставления соматической фразеологии в славянских языках // Труды Самаркандского
ун-та. Вопросы фразеологии. – 1975. – Вып. 288. – №9.
4. Гумбольдт фон В. Язык и философия культуры. – М., 1985.
5. Лихтенберг Г.К. Афоризмы. – М., 1965.
6. Овсянико-Куликовский Д.Н. Литературно-критические работы в двух томах. Т. 1. – М., 1989.
7. Ужченко В.Д. Історико-лінгвістичний аспект формування української фразеології: Автореферат дис. докт. філ. наук: 10.02.02.- Дніпропетровськ, 1994.
8. Дзендзелівський Й.О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови. – К.: Наукова думка, 1987. – 299 с.
9. Франко І.Я. Галицько-руські народні приповідки: В 3-х т. – Львів, 1901 – 1910.
10. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С., Винник В.О. та ін. Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1993.
11. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. - К.: Вища школа, 1983.- 137 с.
12. Молотков В.И. Основы фразеологии русского языка. – Ленинград: Наука, 1977.- 183 с.