Презентація на тему «Любов і дружба»

Любов і дружба
Виконала:Ткаченко О.О 11-Аклас

Різниця між дружбою та любов´ю
На відміну від почуття любові, що пронизує собою усі духовні структури людини, розгортанні навколо предмета небайдужості ідеалізує його, почуття дружби має більш поміркований характер. Як зазначає Кант, дружба базується на розсудку. Вона передбачає свідомий вибір об´єкта спілкування і узгоджується з принципом розумної побудови стосунків. Тим не менше, дружба — почуття, найбільш близьке до любові. Дружба визначається як "форма спілкування людей, заснована на спільності інтересів, взаємній повазі, взаєморозумінні та взаємодопомозі, передбачає особисту симпатію, прихильність і торкається найбільш інтимних, задушевних сторін людського життя, одне з кращих проявів людських почуттів" У дружбі інша людина усвідомлюється як бажаний об´єкт спілкування. "Ми бажаємо мати друга, щоб, так би мовити, жити в ньому, щоб виливати нашу душу в його душу і насолоджуватися розмовою, котра довіру робить завжди чарівною", — говорить Гельвецій

Дружнє спілкування
Дружнє спілкування має суб´єктний характер. Воно оперте на взаємну повагу сторін, що почуваються рівними і вільними, а отже, цікавими одне одному. Атмосфера приязні стосунків сприятлива для розгортання творчого потенціалу особистості. Дружба як вид духовного зв´язку яскраво відображає суспільну сутність людини. Її мета — утвердитися в обміні людяністю через іншу людину і завдяки їй. Завдяки дружбі людина починає усвідомлювати цінності власної особи на тій підставі, що гідна бути чиїмось другом. Кант обґрунтовує важливість дружби для применшення егоїзму: частину любові до себе людина переносить на іншу, отримуючи щире, довірливе спілкування.

Основа справжньої дружби
Основою справжньої дружби є духовна близькість людей, але не тотожність їхніх світів Друзі цікаві один одному саме завдяки своїй "іншості". Стосунки, що склалися в дружбі та завдяки дружбі, опосередковують стосунки людини зі світом загалом. Приязнь і доброзичливість людини у ставленні до навколишнього світу.
Дружба утвердилася в культурі людства як конкретизована форма творення образу "свого" — близької людини, рідної не за ознакою кровної спорідненості, а за спільністю уподобань, по­глядів на життя тощо, тобто на основі взаємної приязні.

Дружба в давньогрецькій культурі
Давньогрецька культура утвердила цінність дружби в міфі про Діоскурів — Кастора і Полідевка. Полідевк глибоко переживає смерть свого брата, що загинув у бою, і просить батька Зевса віддати брату частину свого безсмертя. З того часу брати один день разом проводили у підземному царстві, другий — на Олімпі. В Давній Греції визначилися також основні засади дружби: однодумність, взаємна допомога у біді, щирість. Філософи Давньої Греції (Демокріт, Епікур, Арістотель) у дружбі бачили умову розумного задоволення. Арістотель розрізняв три види дружби:
дружбу, засновану на взаємній корисності;
дружбу, мета якої — задоволення;
дружбу, що ґрунтується на доброчесності.

Найцінніще в дружбі
Найціннішою в дружбі є впевненість у духовній спроможності іншої людини. Дружба, разом з тим, відкриває людині правду про себе саму, чи здатна вона поступитися своїми благами заради іншої. В боротьбі двох почуттів — любові до інших і любові до себе — людина практична вибирає себелюбність, а людина морально орієнтована — дружбу.

Історичний образ дружби
Поряд з дружбою, заснованою на рівності стосунків, під впливом ідей християнства культивується ідея дружби — безкорисливого служіння іншому (іншим). Цікавий історичний образ дружби знаходимо в стосунках Христа і апостолів. Христос — носій ідеалу стосунків. Підставою їх є ідея любові до людей: любові, що рятує від страху смерті (небуття, що є неминучим для егоїстично налаштованої людини). Христос проповідує любов між людьми та любов до істини, яку містить його вчення як шлях порятунку від смерті. Він як особистість втілює ідеал стосунків, оскільки послідовно утверджує в діяльності доброзичливість, налаштованість на добро та його практичне утвердження: допомога хворим, немічним тощо. Вища міра людяності виявлена в стражданні на Голгофі заради спасіння людей.

Реальні підстави дружби
Реальною підставою дружби виступає цінність ідеї, яку утверджує особа — її носій — та якою запалює інших, підносячи їхній дух до всезагального. Така дружба оперта не на випадковість (збіг характерів, настроїв, уподобань тощо), а на міцний ґрунт морально плідної ідеї. Вона дозволяє згуртувати людей і стійко утримувати стосунки дружби доти, доки ідея бачиться гідною захисту та утвердження.

Висновок
Отже, історія становлення та розвитку феномена дружби, теоретична розробка поняття дружби засвідчують належність її до одної з вищих моральних чеснот. У дружбі, так само як у любові, людина реалізує свою суспільну сутність — людя­ність — у прямих і неопосередкованих формах.