Презентація на тему «Лисенко Микола»

Лисенко Микола
український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Микола Лисенко народився в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку ; мати - Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків

1855 — М. Лисенко почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. У Харкові він навчався у відомих музикантів М. Дмитрієва і чеха Вільчека. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого запрошували на вечори і бали, де він виконував п'єси Моцарта, Бетховена, Шопена, блискуче імпровізував на теми українських народних пісень.
Закінчивши гімназію, Лисенко вступив на природничий факультет Харківського університету. Але 1860 р. через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом Михайлом Старицьким перевівся до Київського університету. Його він закінчив з відзнакою

З 1867 року Микола Лисенко навчався у Лейпцизькій консерваторії. Студіював, насамперед, як піаніст, проте значне місце в навчанні займали й лекції з музично-теоретичних дисциплін. Окрім того освоював гру на скрипці й органі, та брав додаткові лекції з композиції та теорії музики. У вільні хвилини Лисенко відвідував оперний театр, картинні галереї.
28 грудня 1867 року у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях. Влітку 1868 року Лисенко одружується з Ольгою О'Коннор, яку він узяв з собою до Лейпцига (вона студіювала вокал).

1869 — завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. В характеристиці, доданій до випускного свідоцтва про закінчення консерваторії, сказано: «Пан Лисенко, при своїй зразковій старанності й чудовому таланті, досяг блискучих успіхів і є піаністом, віртуозна техніка й характерне, піднесене та духовно наснажене виконання якого значно виходять за межі того, що звичайно вимагається від учнів».
В час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».

Повернувшись до Києва, Лисенко відновлює свої концертні виступи, але вже в новому статусі — як професійний піаніст. 1 лютого 1870 р. в залі Дворянського зібрання (сьогодні залаКиївської філармонії) він дає великий концерт. Виконує чотири фантастичні п'си Шумана, фантазію "Мандрівник" Шуберта, п'єси із власної сюїти Перший концерт мав великий успіх, тож Лисенко вирішив продовжувати цю справу. Квитки на Лисенкові концерти розкуповувались заздалегідь, а слухачі приїжджали навіть із провінції. Побачивши зацікавленість публіки, Лисенко вже з кінця 1870-х років виступає не лише у Києві, а й у Полтаві, Чернігові, Катеринославі тощо. Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892—1893, 1897, 1899, 1902 рр.
М. Лисенко (сидить у центрі) серед викладачів та учнів Музично-драматичної школи. 1910 рік.

1878 — займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола Віталійович взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 7 дітей (двоє з них померли в ранньому віці). Цікаво, що своїй громадянській дружині Лисенко не присвятив жодного твору (натомість своїй першій дружині Ользі О'Коннор він присвятив 11 творів, серед яких обробка української народної пісні «Ой на гору козак воду носить...»).

Був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва — виступав з концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними у Києві і по всій Україні. Обставини української дійсності були такими, що не дозволяли Лисенку обмежитись лише артистичною діяльністю. Проте все ж головним своїм покликанням вважав композиторську діяльність, тому старався зробити якомога більше.

Писав твори у різних жанрах: оперному, хоровому, вокальному, інструментальному, а обробці української народної пісні надавав величезного значення. Започаткувавши свідомий національний напрям в українській музиці, Микола Лисенко ще за життя заслужив собі епітет «батько української музики» .Лисенка переслідував царський уряд, 1907 року він був на деякий час заарештований.
Помер 6 листопада 1912 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Пам'ятна монета на честь Лисенка

Творча спадщина
Сценічні твори
Опери:
-«Андрашіада» (лібр. М.Старицького і М.Драгоманова, 1866-77),
-«Чорноморці» (лібр. М.Старицького за п'єсою Я.Кухаренка, 1872),
-«Різдвяна ніч» (лібр. М.Старицького за повістю М.Гоголя, -1874),
-«Утоплена» (лібр. М.Старицького за повістю М.Гоголя «Майська ніч», 1883),
-«Наталка Полтавка» (п'єса І.Котляревського, вокальні номери аранжував М.Лисенко, 1889),
-«Тарас Бульба» (лібр. М.Старицького за повістю М.Гоголя, 1890),
-«Відьма» (текст Л.Яновської, 1901, незак.),
-«Сапфо» (лібр. Л.Старицької-Черняхівської, 1896–1904),
-«Енеїда» (лібр. М.Садовського за І.Котляревським, 1910),
-опера-хвилинка «Ноктюрн» (лібр. Л.Старицької-Черняхівської, 1912),
дитячі опери (перші в укр. музиці)
-«Коза-Дереза» (1888),
-«Пан Коцький» (1891),
-«Зима і Весна, або Снігова краля», 1892) — всі 3 на лібр. -Дніпрової Чайки (Л.Василевської);

Вокально-симфонічні твори:
-«Б'ють пороги» (1878),
-«Радуйся, ниво неполитая» (1883),
-«На вічну пам'ять Котляревському» (1895) — всі на сл. Т.Шевченка;
Для симфонічного оркестру:
-Менует і Адажіо, Увертюра на тему укр. нар. пісні «Ой запив козак, запив» (всі 1869, рукописи не знайдено).
Симфонія (ч. І, 1869),
-Фантазія «Український козак-шумка» (1872);
Камерно-інструментальні твори
-Струнний квартет (ч. З, 1868),
-Струнне тріо (1869);
для скрипки з фортепіано
-Фантазія на дві українські народні теми (1872-73, варіант -для флейти і фп.),
-Елегійне капричіо (1894),
-Елегія до дня роковин смерті Т.Шевченка (1912),
обробка української народної пісні «Сонце низенько» (1912);
для віолончелі і фортепіано
-Елегія «Сум» (1901);
для фортепіано
-Українська сюїта у формі старовинних танців (1867–1869),
-2 концертні полонези (1875),
-2 рапсодії на українські народні теми (1875, 1877),
-Соната (1875),
-Баркарола (1873),
рондо, ноктюрни, мазурки, полонези, скерцо, вальси, марші, пісні, п'єси та ін.;
Хори
На слова Т. Шевченка
-«Іван Гус» (1881),
-3 хори з поеми «Гамалія» («Ой діброво, темний гаю» (1881), «Іван Підкова» (1903), «Орися ж ти, моя ниво» (1903))
-«Встає хмара з-за лиману» (1903),
-«Давидів псалм» (1910) та ін.,
На слова інших авторів:
-«На прю!» (сл. М. Старицького, 1876),
-«Пливе човен» (народні слова, 1900),
-«Вічний революціонер» (сл. І. Франка, 1899 ) «Три тости» (сл. О. Олеся,' 1906),
-«До 50-х роковин з дня смерті Т.Шевченка» (сл. В. Самійленка, 1911)
-«Молитва» (сл. О. Кониського, 1885) та ін.;
Романси
На слова Т.Шевченка
-«Ой одна я, одна» (1868),
-«Садок вишневий коло хати» (1868),
-«Гетьмани, гетьмани» (1872),
«Якби мені черевики» (1872),
-«По діброві вітер виє» (1872) та інші
На слова інших авторів:
-«Милованка» (сл. А.Міцкевича, 1881),
-«У мене був коханий, рідний край» (сл. Г.Гейне, 1893),
-«Не забудь юних днів» (сл. І.Франка, 1898),
-«Безмежнеє поле» (сл. І.Франка, 1898),
-«Смутної провесни» (сл. Лесі Українки, 1909),
-«Айстри» (сл. О.Олеся, 1907) та інші.

Про Миколу Лисенка та його талант
Симон Петлюра у статті «Пам'яті М. Лисенка»:
«Кращим показником цінностей є те, що Лисенка любило українське суспільство і визнавало його творчість великим внеском до капіталу національного життя. Це вища нагорода, яку може заслужити творець мелодій, створювач музичних образів.»
За висловлюванням М. Грушевського :
«…він безсмертний.
Він був вищим творцем краси, володарем чистих насолод мелодій»

Виконала :учениця 10 класу Тульчевська Марія
2013 рік