Презентація "Українська письменниця Докія Гуменна"

+2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Українська письменниця Докія Гуменна"
Слайд #1
Українська письменниця Докія Гуменна


Слайд #2
 »Докія Гуменна – це жива легенда...Якби в інших народів була така письменниця, з неї зробили би національну героїню: писали монографії, знімали кіно- та телефільми, вручали державні нагороди...»


Слайд #3
Докія Кузьмівна Гуменна народилася в селянській родині 23.02 (07. 03 ) 1904 р. в с.Жашків Таращанського повіту на Київщині.


Слайд #4
Докія навчалася у міській початковій школі, потім у середній педагогічній школі.Вищу освіту здобула в Києвському інституті народної освіти (ІНО) на літературному факультеті, де викладали професори О.Грушевський, О.Оглоблін, М.Зеров, П.Филипович.


Слайд #5
О.Грушевський
М.Зеров
О.Оглоблін
П.Филипович


Слайд #6
Видавати свої твори Докія Гуменна почала за підтримки Сергія Пилипенка.


Слайд #7
Перше оповідання "В степу" було надруковане в журналі "Сільсько-господарський пролетар", згодом її твори друкувалися в інших журналах, ("Глобус", "Життя і революція", "Червоний шлях", "Літературний журнал"). 1924 року вступила до письменницької організації "Плуг".


Слайд #8
Відвідавши кілька колгоспів, Докія Гуменна написала ряд репортажів "Листи з степової України", “Ех, Кубань, ти Кубань хлібородная”, “Кампанія” , в яких описувала занепад українського побуту, культури та моралі. 


Слайд #9
У березні 1932 року її виключили з “Плугу”, заборонили друкуватися, що означало літературну смерть для письменниці: втрачаючи можливість друкуватися, вона була приречена на мовчання. 
Вона залишає Харків і виїздить до Туркменії, де протягом кількох місяців вивчає східні мови і збирає чимало матеріалу про історію і давню культуру місцевого населення.


Слайд #10
У 1933 році Докія Гуменна повертається в Україну, до Києва.
Вона змушена була працювати діловодом, секретарем, стенографісткою в різних установах міста. Обдарована сильною волею й жагою до життя, до праці, Д.Гуменна за таких складних умов не зламалася. Вона писала без надії на публікацію. 


Слайд #11
У 1940 році була надрукована повість “Вірус” і нарис “З історії сивої давнини”.


Слайд #12
Невідомо, як би склалася подальша доля Д.Гуменної, але почалася Друга Світова війна. Письменниця залишається в Києві, налагоджує стосунки з членами Спілки українських письменників.


Слайд #13
Невдовзі фашисти розігнали Спілку письменників України та її чільних представників (подружжя Теліг, Ірлявського, Рогача) розстріляли в Бабиному Яру під Києвом. Оскільки Докія Гуменна на людях майже не з’являлася, в Києві подейкували, що вона замордована гестапо.


Слайд #14
Письменниця пильно приглядалася до життя українського народу під час німецької-фашистської окупації, занотовувала факти, характери, ситуації – все, чим дихало тодішнє життя і що лягло в основу роману “Діти чумацького шляху”, над яким вона почала працювати, і задуманного роману-хроніки “Хрещений Яр”.


Слайд #15
Книгу "Епізод з життя Європи Критської" письменниця написала у 1944 році.


Слайд #16
"Чому це в неї так усе йде? Люди й прислів'я видумали: там добро де нас нема. Все – не так. Як не тілесні болячки, то душевні рани. Те помирає з голоду, а друге – від надмірного черевоугодництва. Там – обкрадені, позбулися всіх людських прав, а там... Чому одні з недолі самі собі вкорочують віку, а другі... мають щастя, та мусять вмирати?- Чому не можу я настарчити для всіх справедливості? На те ж людина родиться, щоб мати щастя..." (Гуменна Д. Епізод з життя Європи Критської. – Нью-Йорк, 1957. – С.23 )


Слайд #17
Тим часом наближається фронт, і Докія Гуменна їде далі на Захід, де потрапляє до збірного табору для “переміщених осіб” у Зальцбурзі. В Австрії письменниця працювала в редакції журналу “Керма”, на сторінках якого були вміщені окремі її твори:
новела “Прекрасна аномалія”,
водевіль “Премудрі розумники”,
оповідання “Наталка будує нову Європу”
збірка оповідань “Куркульська вілія”.


Слайд #18
У 1948 році Докія Гуменна опинилась у Мюнхені, де у видавництві “Українська трибуна” вийшли чотири томи роману-хроніки “Діти Чумацького шляху ”.
Гуменна Д. Діти Чумацького шляху : роман у 4 кн. Кн.1/Д. Гуменна – Нью-Йорк, 1948. – 141с. 
Гуменна Д. Діти Чумацького шляху : У 4 кн. Кн. 3 / Д. Гуменна. – Нью-Йорк, 1951. – 248 с.
Гуменна Д. Діти Чумацького шляху: У 4 кн. Кн 4 /Д.Гуменна. – Нью-Йорк, 1951. – 141с.


Слайд #19
З 1950 року письменниця живе і працює в Америці. Незважаючи на цензуру починає працювати: втілювати задуми, друкуватися. Її твори публікуються на сторінках журналів і газет
“Київ”
“Нові дні”
“Наше життя”
“Український прометей”
“Свобода”
“Українські вісті”
“Новий шлях”


Слайд #20
За кордоном Докія Гумена, написала і видала власним коштом 20 книжок:


Слайд #21
Гуменна Д. Велике цабе [Текст]. – Нью-Йорк, 1964. – 328с.
Гуменна Д. Золотий плуг [Текст]. – Нью-Йорк, 1968. – 292с.
Гуменна Д. Родинний альбом [Текст]. – Нью-Йорк, 1971. – 351с.
Гуменна Д. Дар Евдотеї [Текст]. – Нью-Йорк, 1990. – 346с.


Слайд #22
Літературну спадщину Докії Гуменної поділяють на твори про прадавню Україну, про сучасну Україну, а також казкові твори – всі вони являють собою справжнє мереживо думок, вигадок, міфологічних подій, історій, фантазій. 


Слайд #23
У багатьох своїх творах Гуменна низько уклоняється літнім жінкам:
“Жінки! У цій словесній творчості вони виступають, як берегині від хвороб, стихійного лиха, від посухи і граду. З допомогою слова-договору мали вони владу над дощем... Жінки – охоронниці. На наших очах відбувається те саме. У сьогоднішній Україні жінки похилого віку перебрали на себе функцію охорону освячених вірою традицій і ревно їх бережуть. Не раз чуємо: “А-а, тепер там до церкви ходять самі старі баби!” Еге ж, старі баби, не зважаючи на півстоліття антирелігійної пропаганди. На зміну одному поколінню старих бабів з’являються нові старі баби. Вони заповнюють церкви, христять дітей, святять паски, мак і квіти, а в Спасівку – яблука. Все, як має бути. Встаньмо і низенько вклонімося непереможному племені старих бабів!” (Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє . – Нью-Йорк, 1978. – С.291-292).


Слайд #24


Слайд #25
Поряд з літературною діяльністю Докія Гуменна продовжувала активне громадське життя. Вона брала безпосередню участь у створенні Об’єднання українських письменників “Слово”.


Слайд #26
Померла письменниця 4 квітня 1996 р. у Нью-Йорку, похована у містечку Бавнд Брук.
Єдиний закон, котрим Докія Кузьмівна Гуменна керувалася у житті – це правда життя і любов до свого народу.