Презентація "Витіснене покоління"

+2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Витіснене покоління"
Слайд #1
Витіснене покоління


Слайд #2
Постшістдесятництво
Витіснене покоління, також Постшістдесятники — генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на сімдесяті роки XX століття.
Термін було запропоновано українським письменником Іваном Андрусяком, який, зокрема, спирався на оцінки критика Володимира Моренця.


Слайд #3
Поширенню терміну посприяла антологія «Поети витісненого покоління», впорядкована Іваном Андрусяком і видана видавництвом «Ранок» в 2009 році. На думку Івана Андрусяка, поетів Київської школи поезії не слід розглядати ізольовано, оскільки стилістично й тематично вони споріднені з львівськими «підпільними сімдесятниками» (Григорій Чубай), та деякими іншими авторами, яких зазвичай не зараховують до Київської школи.
Постшістдесятництво


Слайд #4
Поети «витісненого покоління», на відміну від шістдесятників, не вдосконалювали соцреалізм, а творили нову для української літератури поетику.
Їхня творчість «прямо кореспондує з домінантами європейської поетичної традиції типу Аполлінера, Еліота, Сен-Жон Перса, Пшибося, Незвала, Неруди».
Постшістдесятництво


Слайд #5
Лише Тарас Мельничук встиг був видати першу книжку. Наклад першої книжки Василя Голобородька, внаслідок втручання радянської цензери, було знищено. Фактично творчість цього покоління відбувалася підпільно, в умовах «внутрішньої еміграції».
Постшістдесятництво


Слайд #6
Термін «витіснене покоління», на думку Івана Андрусяка, є значно переконливіший за термін «постшістдесятники», який досі іноді вживається. Некоректність терміну «постшістдесятники», на його думку, полягає в тому, що поети «витісненого покоління» не були продовжувачами шістдесятників, а створили новий формально-естетичний напрямок в українській поезії.
Постшістдесятництво


Слайд #7
Недоречно зараховувати цих письменників і до вісімдесятників. Адже хоча їхні поетичні збірки справді з'явилися у 80-х роках минулого століття, писалися вони в семидесятих, й лише через заборону друкуватися у той час з'явилися на десятиліття пізніше.
Постшістдесятництво


Слайд #8
На думку Івана Андрусяка, типовими рисами поетів «витісненого покоління» були «глибинні безсвідомі рефлексії, найтонші емоційні порухи, гра нервів, мінімізовані спостереження».
Постшістдесятництво


Слайд #9
Основні представники «витісненого покоління»
Тарас Мельничук
Василь Голобородько
Микола Воробйов
Віктор Кордун
Михайло Григорів
Василь Рубан
Григорій Чубай
Олег Лишега
Станіслав Вишенський


Слайд #10
Григорів Михайло Семенович
Народився 5 червня 1947 р. в с. Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області.
Навчався у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
Закінчив Латвійський університет. Працював в апараті НСПУ. Головний редактор газети «Вісник Чорнобиля».
Автор книжок «Вези мене, конику», «Спорудження храму», «Сади Марії».
Перекладає з латвійської мови твори І. Зієдоніса, П. Зірнітіса, Е. Веверіса, О. Вацієтіса та ін.
Лауреат премії імені П. Тичини.


Слайд #11
верхів'я весел
тільки
в облозі
самих весел
скорочують письмена
безоглядного
моря


Слайд #12
Василь Іванович Голобородько
Український письменник. Член Національної спілки письменників України, АУП. Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені В. Симоненка та М. Трублаїні.


Слайд #13
Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з'явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.
Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. 1970 року у США (Балтимор.) у видавництві «Смолоскип» була надрукована збірка віршів «Летюче віконце». Таке явище було нонсенсом у тогочасній радянській дійсності: раз друкують за кордоном — значить ворог…
Василь Іванович Голобородько


Слайд #14
У поезії «раннього» Голобородька ніби оживає світ прадавніх анімістичних уявлень про природу — світ далекого «наївного» предка або довірливої дитини, заселений дивними істотами, наповнений чарівними звуками, кольорами, пригодами; світ української народної, язичницької ще, демонології, — казки, загадки, колядки, — але цей світ постає не в літературних ремінісценціях і не як «тіні забутих предків», а як органічна реакція поетичної душі на цілком сучасну навколишню дійсність, як дивовижний спосіб її переживання.
Василь Іванович Голобородько


Слайд #15
Пізніші поетичні збірки Голобородька засвідчили його певну еволюцію. Він зберіг колишню світлість і безпосередність переживання, глибину вразливості та легкість уяви, але поєднав їх із змужнілістю, ширшим баченням світу й наполегливішою громадянськістю, — хоч вона в нього, як і раніше, не публіцистична, а явлена саме в неповторному переживанні суспільно-важливих явищ, драматичних сторінок національної та сучасної історії, образів подвижників українського слова.
Василь Іванович Голобородько


Слайд #16
Хай слово тоді умре,
хай забудеться все сказане і написане.
Хай вмовкнуть радіо і промовці,
і перестануть виходити органи брехні — газети,
і згорять бібліотеки — ці кладовища
засушених метеликових слів.
Тоді в лісі випаде сніг
і людина вийде зустрічати другу
і пташка, що живе в білому лісі,
покладе одне крило на одного,
а друга на іншого, просто прощебече.
І то як блага вість.
1986


Слайд #17
Григорій Петрович Чубай
Український поет, перекладач. Один із чільних представників львівського андеґраунду 70-х років. Творчість Григорія Чубая справила видатний вплив не стільки на поезію, скільки на «самоусвідомлення» деяких вісімдесятників.
Автор посмертно виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) та «П'ятикнижжя» (2013).


Слайд #18
Плач Єремії
тільки-но збудували місто і навіть ще
не встигли його заселити а вже пророк
Єремія плакав над ним як над давно
спорожнілим
із кожної його сльози тоді виростало
при всякім домі сонце і всім казало що
не сонце воно а жовта кульбаба
і тільки-но сонце промовляло це як
сиве птаство обсідало його звідусіль
називаючи себе кульбабиними дітьми
але варто було вітрові хоча б легенько
повіяти як відлітало птаство геть і
вже не поверталося ніколи


Слайд #19
Висновок
Естетичні настанови європейської поетичної традиції офіційна радянська критика зустріла відверто вороже, тож більшість поетів «витісненого покоління» десятиліттями не мали змоги надрукувати свої твори навіть у районних газетах. Яскраві дебюти цих поетів не вийшли за межі поодиноких журнальних і газетних публікацій.


Слайд #20
Дякую за увагу!