Презентація "Наземно-повітряне середовище життя організмів"

-7
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Наземно-повітряне середовище життя організмів"
Слайд #1
Лошкова Каріна та Зілалова Дар’я
Наземно-повітряне
середовище життя організмів


Слайд #2
Основні середовища життя
Середовище життя – це сукупність умов, у яких мешкають певні особини, популяції, угруповання організмів.


Слайд #3
Усі компоненти середовища існування, які впливають на живі організми та їхні угруповання, називають екологічними факторами або чинниками. Залежно від природи й особливостей дії на організми їх поділяють на:
абіотичні – фактори неживої природи;
біотичні – фактори живої природи;
антропогенні – фактори діяльності людини.
Ступінь мінливості кожного з екологічних факторів залежить від особливостей середовища існування організмів. Наприклад, температура на поверхні ґрунту може значно змінюватись залежно від пори року і, навіть, часу доби, тоді як на глибині понад 3 м такі зміни практично відсутні.
Фактори середовища життя


Слайд #4
Абіотичні фактори - це компоненти і властивості неживої природи:
1. Кліматичні:
температура;
вологість;
освітленість;
тиск.
2. Грунтові (едафічні):
механічний склад, вологість, щільність грунту;
повітряпроникливість грунту.
3. Хімічні:
- газовий склад повітря;
- сольовий склад води.
Всі ці фактори прямо чи опосередковано впливають на окремі організми або їхні угруповання.
Фактори середовища життя


Слайд #5
Біотичні фактори - це різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях. Їх поділяють на:
Фітогенні – рослинні організми.
Зоогенні – тваринні організми.
Мікрогенні – бактерії, віруси, найпростіші.
Ці фактори можуть бути антагоністичними (конкуренція, паразитизм), взаємовигідними (мутуалізм) чи нейтральними.
Будь-який організм постійно взаємодіє з особинами свого (внутрішньовидові зв'язки) чи інших (міжвидові зв'язки) видів.
Фактори середовища життя


Слайд #6
До окремої групи екологічних факторів належать різні форми господарської діяльності людини - антропогенні фактори, які змінюють стан середовища існування різних видів живих істот, у тому числі й самої людини.
За відносно короткий період існування людини як біологічного виду її діяльність докорінно змінила вигляд нашої планети і з кожним роком цей вплив усе більше зростає. Він може бути безпосередній та опосередкований (забруднення людиною довкілля).
Фактори середовища життя


Слайд #7
Зміни дії екологічних факторів можуть бути:-    періодичними, залежно від часу доби, пори року, положення Місяця відносно Землі;-    неперіодичними, наприклад, виверження вулканів, землетруси, урагани;-    спрямованими протягом значних історичних проміжків часу, наприклад, зміни клімату Землі.
Фактори середовища життя


Слайд #8
У цьому середовищі живуть організми, які розмножуються і розвиваються безпосередньо на поверхні землі або на рослинах. При цьому вони можуть полювати і пересуватися не лише у повітрі, а й у воді.
Основні властивості наземно-повітряного середовища:
- освітленість;
- температура;
- вологість;
- вітер;
- високий вміст кисню;
- газовий склад, густина та тиск повітря..
Наземно-повітряне середовище життя


Слайд #9
Для всіх живих організмів необхідна енергія, джерелом якої є сонячна радіація. Світло надходить до нашої планети від Сонця. У його спектрі виділяють три ділянки, які розрізняються біологічною дією: ультрафіолетову, видиму та інфрачервону.
Для рослин світло – одна із основних умов життєдіяльності, завдяки якій відбувається світлова фаза фотосин - тезу. Тому рослини є первинними продуцентами на планеті.
Фактор: освітлення


Слайд #10
У тварин світло має важливе значення щодо орієнтації в просторі, а реакція на тривалість світлового дня (фотоперіодизм) дає їм можливість, як і рослинам, регулювати свої життєві функції залежно від сезону чи часу доби.
Нічні тварини активні вночі. В них нерозвинений колірний зір, очі можуть мати великі розміри або бути повністю редуковані.
Денні тварини активні у світлу частину дня. В них добре розвинений колірний зір, очі часто мають яскраве забарвлення.
Фактор: освітлення


Слайд #11
Рослини відзначаються дуже слабкими можливостями регуляції власної температури. Тепло, що утворюється в процесі обміну речовин, завдяки витрачанню його на транспірацію, великій випромінюючій поверхні та недосконалим механізмам регуляції швидко віддається навколишньому середовищу. Головне значення в житті рослин має тепло, що надходить ззовні.
Тепловий режим рослин надто мінливий. Температура рослин внаслідок нагрівання сонячним промінням може бути вищою за температуру навколишнього повітря і грунту.
Фактор: температура


Слайд #12
За ступенем адаптації рослин до умов крайнього дефіциту тепла виділяють такі групи:
- нехолодостійкі – дуже ушкоджуються або гинуть при температурах, вищих за точку замерзання води.
- неморозостійкі – переносять низькі температури, але гинуть, як тільки у тканинах утворюється лід.
- льодостійкі (морозостійкі) – ростуть у місцевостях із сезонним кліматом та холодними зимами. Під час сильних морозів надземні органи дерев і кущів промерзають, проте зберігають життєздатність.
Фактор: температура


Слайд #13
За ступенем адаптації рослин до високих температур виділяють такі групи:
- нежаростійкі – ушкоджуються вже при температурі +30⁰С, +40⁰С.
- жаровитривалі – рослини сухих місцевостей із сильною інсоляцією, які витримують півгодинне нагрівання до +50⁰С, +60⁰С;
- жаростійкі прокаріоти – термофільні бактерії і деякі види синьо-зелених водоростей, що можуть жити в гарячих джерелах при температурах +80⁰С, +90⁰С;
- пірофіти - стійкі до пожеж – дерева саван, які мають товсту кору, просякнуту вогнетривкими речовинами, а їхні плоди та насіння мають товсті здерев'янілі покриви, що розтріскуються тоді, як обпаляться вогнем.
Фактор: температура


Слайд #14
Температура навколишнього середовища відіграє винятково важливу роль у житті тварин, бо впливає на температуру їхнього тіла.
Температурні межі існування життя – це температури, при яких можливе функціонування білків (0°...+50°С). Але в неактивному стані живі істоти здатні витримувати значно ширший діапазон температур. Способи зміни температури тіла можна класифікувати за характером самого тепла. Якщо джерело тепла в організмі, то це – ендотермія, а якщо у зовнішньому середовищі – екзотермія. Зрозуміло, що всім холоднокровним властива екзотерія, крім цих, що можуть утворювати тепло при інтенсивній роботі м язів.
Фактор: температура


Слайд #15
Серед екзотермів у залежності від джерела тепла виділяють:
- геліотерми – використовують променеву енергію сонця;
- тигмотерми – отримають тепло при безпосередньому контакті із субстратом: піском, водою, камінням;
- паразити отримують тепло від своїх хазяїв;
- ембріональні та личинкові стадії холоднокровних тварин можуть отримувати тепло від органічних решток, які розкладаються і тому виділяють тепло.
Саме цікаво, що холоднокровні тварини можуть одержувати тепло одночасно із кількох джерел.
Фактор: температура


Слайд #16
Фактор: температура


Слайд #17
Холодостійкі – види, що надають перевагу холоду. Це організми Арктики і Антарктиди, тундри, холодних морів та високогір’я.
Холодостійкі організми


Слайд #18
Теплолюбні (термофіли) – мешкають при високих температурах. Живуть на поверхні ґрунту, в органічних залишках, що розкладаються, в гарячих джерелах. Це - одноклітинні, нематоди, кліщі.
До теплолюбних тварин належать ті, які живуть у теплих кліматичних поясах.
Теплолюбні організми


Слайд #19
Терморегуляція – це здатність підтримувати стале співвідношення між виробленням тепла в організмі або поглинання тепла із довкілля та втратами теплової енергії. Розрізняють такі типи терморегуляції:
- хімічна забезпечується збільшенням вироблення тепла у відповідь на зниження температури, завдяки скороченням м’язів;
- фізична зумовлена змінами рівня тепловіддачі - регуляція положення волосяного чи пір’яного покриву, діаметра капілярів шкіри, потовиділення.
Терморегуляція


Слайд #20
Залежно від вироблення тепла організми поділяють на холоднокровні та теплокровні. У теплокровних тварин рівень теплопродукції високий, механізм терморегуляції добре розвинений, що дає змогу підтримувати температуру тіла відносно сталою, незалежно від коливань у навколишньому середовищі. У холоднокровних – низький, тому температура тіла залежить від температури довкілля, що позначається на їхній активності: безхребетні, риби, земноводні, плазуни.
Терморегуляція


Слайд #21
Для нормального існування рослина повинна бути достатньо забезпечена водою і її водний баланс повинен бути більш-менш вирівняним. Таке вирівнювання може відбуватися різними шляхами:
- якщо рослина, отримуючи мало води, мало її витрачає на транспірацію, обмежуючи її тим чи іншим способом;
- якщо рослина втрачає із транспірацією дуже багато води, то ця втрата повинна покриватися підвищенням інтенсивності отримання води коренем.
Між всмоктуванням води коренями і транспірацією є тісний взаємозв’язок: якщо корінь всмоктує багато води, то транспірація необмежена, і навпаки.
Водний баланс рослин


Слайд #22
Із водним режимом і транспірацією досить тісно пов’язана структура самих листків та розмірів листків. Втрати води залежать від площі листків: великі листки з високою опірністю можуть втрачати в загальному води більше, ніж дрібні листки з низькою опірністю, хоча на одиницю площі більші листки втрачають води менше, ніж дрібні. Тому в сухих місцевостях рослини мають дрібні або розсічені листкові пластинки з великою кількістю продихів, що створюють підвищену інтенсивність транспірації рослин.
Водний баланс рослин


Слайд #23
Вода до організмів надходить такими шляхами:
- вода, яку п’ють та споживають разом з їжею;
- вода, яка утворюється в результаті метаболізму;
- отримання води через покриви із вологого субстрату.
Вода виходить:
- через шкіру;
- через дихальні шляхи;
- із неперетравленими рештками;
із сечею.
Витривалість до зневоднення неоднакова для різних видів. Вона завжди вища у тварин, що піддаються тепловим перевантаженням.
Водний баланс тварин


Слайд #24
Вологість повітря важлива для тварин тим, що від неї залежить інтенсивність випаровування води з поверхні тіла. Втрати води через випаровування залежить також від будови самих покривів. Види з добрими регуляторними можливостями мало залежать від вологості повітря. Комахи можуть більшою мірою, ніж хребетні тварини, використовувати метаболічну воду, оскільки їхня трахейна система здійснює значно ефективніший повітряний дренаж.
У залежності від усього сказаного, тварин поділяють на:
гігрофілів – вологолюбних;
ксерофілів – сухолюбних;
проміжну групу становлять мезофіли.
Водний баланс тварин


Слайд #25
Загальна концентрація сечі порівняно з плазмою крові може бути показником здатності до економії води при екскреції. У людини сеча концентрованіша за плазму в 4,2 разів, у овець – в 7,6, у верблюдів - у 8 разів, а у тушканчиків – у 14 разів. Лускаті плазуни, черепахи, птахи та деякі комахи виділяють малорозчинну сечову кислоту. Павукоподібні виділяють гуанін, при утворенні якого витрачається мінімальна кількість води.
Водний баланс тварин


Слайд #26
Кисень необхідний організмам для забезпечення енергією, яка вивільняється у результаті реакцій окислення (аеробне дихання). В умовах відсутності кисню можуть виживати лише ті організми, які здатні розщеплювати органічні речовини без наявності кисню (анаеробне дихання).
Підвищення рівня вуглекислого газу в атмосфері гальмує дихання, але підвищує процес фотосинтезу, а також підвищує температуру атмосфери (тепличний ефект).
Азот для більшості організмів є інертним газом. Проте певні види здатні фіксувати атмосферний азот і переводити його у сполуки, які можуть засвоюватись зеленими рослинами.
Повітря для організмів