Презентація на тему «Біорізноманіття» (варіант 10)

Біорізноманіття
Горбушина Дар'я

Біорізноманіття (біологічне різноманіття) - різноманітність життя у всіх її проявах. У більш вузькому сенсі, під біорізноманіттям розуміють різноманітність на трьох рівнях організації: генетична різноманітність (різноманітність генів та їх варіантів - алелів), різноманітність видів в екосистемах і, нарешті, різноманітність самих екосистем.

Деградація , регресія - процес погіршення характеристик будь-якого об'єкта з плином часу, рух назад, поступове погіршення, занепад, зниження якості, руйнування матерії внаслідок зовнішнього впливу за законами природи і часу.

Деградація природи — це процес порушення екологічної рівноваги, який спричиняється природними чи антропогенними факторами і призводить до руйнації навколишнього середовища .

Причини деградації біорізноманіття
Руйнування природного середовища життя
Чужорідні види
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Швидке зростання населення
Загроза глобального потепління

Руйнування природного середовища життя
заготовка деревини,
добування корисних копалин,
вируб лісу під пасовища,
будівництво дамб і автомагістралей,
спалення трав'яних покривів.

Чужорідні види
Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.

Надмірна експлуатація природних ресурсів
У вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.

Швидке зростання населення
У середині XIX століття чисельність населення Землі складала 1млрд осіб. Через 1,5 століття кількість збільшилася до 6млрд.Використання природних ресурсів перевищує допустимі норми.

Завдання у сфері охорони біорізноманіття
Економічна - включення біорізноманіття в макроекономічні показники країни; потенційні економічні прибутки від біорізноманіття, в їх числі: прямі , і непрямі (екотуризм), а також витрати - відновлення зруйнованого біорізноманіття .
Управлінська - створення співробітництва шляхом залучення в спільну діяльність державних і комерційних установ, армії і флоту.

Юридична - включення визначень і понять, пов'язаних з біорізноманіттям, в усі відповідні законодавчі норми, створення правової підтримки збереження біорізноманіття.
Наукова - формалізація процедур прийняття рішень, пошук індикаторів біорізноманіття,
Еколого-просвітницька - екологічна освіта населення, пропаганди охорони біорізноманіття, як найважливішої складової частини біосфери.

Біорізноманіття належить до одного з найважливіших надбань кожної держави, адже живі організми виконують життєво важливі функції, є індикаторами якості навколишнього середовища.

Зміни біорізноманіття – це одні з найнебезпечніших змін, тому що вони мають незворотний характер.

Збереження біорізноманіття є складною, комплексною проблемою.
Сюди входять:
- Збалансоване використання земельних ресурсів ;
- Невиснажливе використання природних екосистем ;
- Зниження рівня техногенних забруднень природних компонентів;
- Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.

Вивчаючи біорізноманіття, увагу приділяють трьом аспектам:
генетичному, видовому і екосистемному.

Генетичне біорізноманіття – це сукупність генофондів різних популяцій одного виду.

Видова різноманітність – це сукупність видів, що населяють територію.
В межах України поширені 5100 видів вищих рослин, 12% з яких занесено до Червоної книги України.

Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття – це сукупність унікальних і типових лісних, степових, морських та інших угрупувань.

Унікальними з точки зору збереження біорізноманіття є екосистеми Українських Карпат, Гірського Криму, Подільського Подністров'я та інші.
Крим

Карпати
Поділля

М.Д.Гродзинський, П.Г. Щищенко вказують на чотири аспекти трактування ландшафтного різноманіття:
- ландшафтнознавче трактування ладшафтного різноманіття зводиться до визначення кількості типів ландшафтів і кількості їх контурів у межах певної території. Виявлення ареалів максимуму різноманіття територіальної структури ландшафту має особливе значення для виділення мережі природоохоронних територій.

- антропічне тлумачення ландшафтного різноманіття побудоване на широкому розумінні цього терміна, а саме – зміненого і перетвореного людською діяльністю ландшафту. Ландшафтно-екологічної оптимізації території можна досягти при гармонійному порівнянні природних і антропогенних ландшафтів у співвідношенні 60% до 40% ландшафтної структури.

біоцентричне розуміння ландшафтного різноманіття полягає в тому, що досягнення ландшафтного різноманіття передусім необхідне для забезпечення біотичного. Згідно з таким підходом, головна причина втрати біотичного різноманіття полягає в ізольованості окремих ділянок рослинного покриву.
.

- гуманістичне розуміння ландшафтного біорізноманіття зводиться до трактування ландшафту як природно-культурної цілісності . У такому ракурсі ландшафтне різноманіття охоплює природне, культурне й етнічне середовище. Кожний ландшафт наділений специфічними культурними і етнічними рисами, притаманними традиціями, звичаями і обрядами місцевого населення.

Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття
Заповідна справа – це не тільки збереження і охорона заповідних обєктів різних рангів. Заповідання виконує ряд важливих наукових, господарських, екологічних завдань.

До природно-заповідного фонду України належать:
- природні території та об ' єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники тощо.

Національний природний парк "Сколівські Бескиди"

Заповідник Асканія-Нова

- штучно створені об ' єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки тощо.

Заходи збереження біорізноманіття
Збалансоване використання земельних ресурсів.
Невиснажливе використання природних екосистем.
Зниження рівня техногенних забруднень природних комплексів.
Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.

Шляхи вирішення глобальних екологічних проблем
-енергетичне забезпечення високого рівня життя і охорони довкілля-використання науково-технічного прогресу для охорони природи і забезпечення високого рівня життя-екологічна культура-обмеження споживчого відношення до природи-витрати на рішення екологічних проблем-структурні зміни у використанні існуючих невід новлюваних видів енергії-припинення надмірного вирубування лісів-формування в людей екологічного світогляду

Природозаповідною справою займається:
- Товариство Подільських природодослідників і любителів природи ;
- Хортицьке товариство збережувачів природи ;
- Кримське товариство природодослідників і любителів природи ;
- Миколаївське товариство любителів природи ;
- Харківське товариство любителів природи ;
- Полтавський природо-заповідний музей ;
- Київський природоохоронний комітет ;
- природничий відділ Українського наукового товариства ;

Сучасні екологічні спостереження і оцінки показують, що збереження генофонду будь-якого регіону можливе за умови 10-15% заповідності його площі. Нарощування кількості заповідних об ' єктів не є самоціллю й особливого ефекту не дасть. Необхідно цілеспрямовано формувати екологічні мережі, в яких заповідні території виконуватимуть функції основних структурних елементів.

Людство вступило у XX століття під гаслом: природа не храм, а майстерня. Такий хід не міг не завершитися глобальною деградацією природного середовища земної кулі.Сучасна екологічна криза має якісно iншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету i яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Висновки:
- Наявна мережа заповідних об єктів україни охоплює близько 42% видів рослин і тварин України і незначну частку ландшафтного різноманіття. Тому ідея системного підходу до охорони природи, яка зазначена в концепції екомереж має стати провідною у ХХІ ст.
- Україна володіє третім після Росії і Франції біорізноманіттям Європи. Тому реалізація загальнодержавної програми формування національної екомережі сприятиме своєчасному збереженню і відновленню видового, генетичного та ландшафтного різноманіть.