Презентація "Хромосомні хвороби"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Хромосомні хвороби"
Слайд #1
Хромосомні хвороби
План
1.Визначення та частота розповсюдження хромосомних хвороб
2.Класифікація,етіологія та патогенез розвитку хромосомних хвороб
3.Загальні клінічні особливості хромосомних хвороб
4.Характеристика найбільш поширених хромосомних синдромів. Медико-генетичний прогноз.


Слайд #2
ВИЗНАЧЕННЯ І ЧАСТОТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ
Хромосомні хвороби – велика група природжених спадкових хвороб, які клінічно характеризуються множинними вадами розвитку, в основі яких лежать числові або структурні зміни хромосом.
Найбільш повні дані про частоту і розповсюдження хромосомних хвороб можна отримати на основі цитогенетичних досліджень спонтанних абортів, мертвонароджених і новонароджених з природженими вадами розвитку.
Хромосомні аберації:
Серед новонароджених зустрічаються приблизно в 1 % дітей
Серед дітей, які народилися із затримкою психомоторного розвитку і які мають вади розвитку – від 10 до 30 %.
Більш як 50 % спонтанних абортів в 1 триместрі вагітності пов’язані з хромосомними абераціями.
У хворих з порушенням статевої диференціації від 20 до 50 %.
У хворих з первинною і вторинною аменореєю від 10 до 50 %.
Структурні хромосомні перебудови у 5 % подружніх пар є причиною звичного не виношування вагітності.


Слайд #3
КЛАСИФІКАЦІЯ, ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ РОЗВИТКУ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ.
У людини знайдено всі форми хромосомних і геномних мутацій. Більшість хромосомних хвороб виникає спорадично в результаті геномної чи хромосомної мутації в гаметах здорових батьків або при перших поділах зиготи. Хромосомні зміни в гаметах призводять до розвитку так званих повних або регулярних форм порушення каріотипу, а відповідні зміни хромосом на ранніх стадіях розвитку зиготи є причиною виникнення СОМАТИЧНОЇ МОЗАЇЧНОСТІ, або мозаїчних організмів ( наявність в організмі двох або більше клітинних ліній з різним числом хромосом). Зигота, яка розвивається, може бути сформована двома або більше клітинними лініями, співвідношення яких в мозаїчному організмі залежить від стадії, на якій відбулося порушення, а також від життєздатності і темпів проліферації утворюваних клітинних ліній.
В ОСНОВУ КЛАСИФІКАЦІЇ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ ПОКАЛАДЕНО ТИП ХРОМОСОМНОЇ АНОМАЛІЇ І ХАРАКТЕР ДИСБАЛАНСУ ХРОМОСОМНОГО МАТЕРІАЛУ ВІДПОВІДНОГО КАРІОТИПУ.
Виходячи з цих принципів хромосомні аномалії каріотипу поділяються на 3 групи:
кількісні порушення за окремими хромосомами (анеуплодії)
порушення кратності повного гаплоїдного набору хромосом ( поліплоїдії)
структурні перебудови хромосом


Слайд #4
Перші дві групи відносяться до геномних мутацій, а третя група – до хромосомних.
ПОЛІПЛОЇДІЯ виникає в результаті порушення нормального мітотичного циклу, подвоєння хромосом не супроводжується поділом ядра і клітини. Прикладом є триплоїдія ( 69, ХХХ ) і тетраплоїдія ( 92, ХХХХ ), які частіше зустрічаються в матеріалі спонтанних абортів або в плоді і мертвонароджених, а інколи і в новонароджених, в яких тривалість життя з такими аномаліями складає, як правило всього декілька днів.
АНЕУПЛОЇДІЯ (збільшення або зменшення однієї або декількох хромосом), виникає в результаті нерозходження хромосом в мейотичних поділах або в мітозі. Термін «нерозходження» означає відсутність розладнання хромосом (в мейозі) або хроматид (в мітозі) в анафазі. В результаті нерозходження виникають гамети з аномальним набором хромосом.
СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ХРОМОСОМ у людини зустрічаються рідше, ніж числові аберації. Структурні перебудови можуть бути хромосомними і хроматидними, супроводжуватись змінами кількості генетичного матеріалу (делеції і дуплікації), або лише зводяться до його переміщення (інверсії, транс локації). В перебудові може брати участь одна або більше хромосом з декількома розривами і з’єднаннями.
Будь-яка хромосома каріотипу людини може брати участь в кількісних чи структурних змінах. Виходячи з цього, можна спостерігати велику різноманітність описаних хромосомних форм. Практична цитогенетика постійно стикається з виявленням нових хромосомних аномалій при дослідженні різноманітних клітин і тканин в різні періоди розвитку людини.


Слайд #5
ЗАГАЛЬНІ КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ.
Характер і важкість клінічного прояву хромосомних хвороб залежить від виду аномалії і ступеня втягнення хромосом.
Діагностика хромосомних синдромів на основі клінічних характеристик не завжди можлива з наступних причин:
відсутня патогномонічна для даного синдрому ознака;
перекривання ознак різних хромосомних синдромів;
варіабельність фенотипічних проявів одного і того ж синдрому у різних індивідуумів;
вади розвитку, які спостерігаються при хромосомних синдромах можуть зустрічатися і при нормальному каріотипі.
Клініко-цитогенетичне вивчення хромосомних аномалій дозволяє визначити ряд ознак, які в різних поєднаннях і з різним ступенем вираженості зустрічаються при всіх хромосомних синдромах.
При вивченні кореляції фенотипу з каріотипом було зроблено важливе заключення про те, що чим більша кількість хромосомного матеріалу втрачена або набута, тим значніші відхилення в розвитку, тим раніше вони проявляються в онтогенезі. Тому аномалії за крупними хромосомами зустрічаються дуже рідко. Крім цього, нестача генетичного матеріалу відображається на організмі важче, ніж його надлишок і тому повні моносомії (особливо у живонароджених) зустрічаються значно рідше, ніж повні трисомії. Клінічна картина залежить не тільки від розміру хромосоми, яка бере участь в патологічному процесі, але й велике значення має і її якісний склад.


Слайд #6
Синдром Дауна
(трисомія за 21
хромосомою, монголіз
м)





Одна з найпоширеніших патологій людини
Зустрічається у новонароджених із частотою 1: 700-
800
Частота народження дітей із хворобою Дауна
залежить від віку матері і в меншій мірі від віку
батька. Ризик народження хворої дитини матір’ю у
віці 40-46 років у 16 разів вищий, ніж у віці 20-24 роки
Висока частота дітей із синдромом Дауна (біля 2%)
спостерігається у рано народжуючих жінок (до 18
років)
Помітних відмін за частотою поширення хвороби
Дауна у різних географічних і расових популяціях не
спостерігається
37


Слайд #7

Цитогенетичні варіанти синдрома Дауна різноманітні
 основну питому вагу (94-95%) складають випадки
простої повної трисомії 21 як наслідок
нерозходження хромосом у мейозі. При цьому
материнський внесок нерозходження у ці
гаметичні форми хвороби становить 80%, а
батьківській — лише 20%. Причини такої різниці
невідомі
 невелика (біля 2%) частка дітей із синдромом
Дауна має мозаїчні форми (47+21/46)
 приблизно 3-4% хворих із синдромом Дауна мають
транслокаційну форму трисомії по типу
робертсоновських транслокацій між
акроцентриками (D/21 і G/21). Майже 50%
транслокаційних форм успадковується від батьків-
носіїв і 50% — транслокації, що виникли de novo
38


Слайд #8



Співвідношення хворих хлопчиків та дівчаток серед
новонароджених становить 1:1
Ознаки синдрому помітні вже при народженні і пізніше
проявляються більш чітко
Хворі зазвичай невисокого зросту , відрізняються
слабоумством . У них характерна зовнішність:
 монголоїдний розріз очей
 кругле сплощене обличчя
 короткий ніс
 пласке перенісся
 епікант (напівмісяцева вертикальна складка у
внутрішнього кута ока)
 маленькі деформовані вуха
 напіввідкритий рот із ледь висунутим язиком і нижньою
щелепою, що висувається
39


Слайд #9
Діти схожі як родичі


Слайд #10
41


Слайд #11
Епікант


Слайд #12
43

За рахунок сильної м’язової гіпотонії
обсяг рухів у суглобах збільшений
 Діти на першому році життя помітно
відстають у психомоторному
розвитку:

вони пізніше починають сидіти і ходити

Нерідко у них відзначаються уроджені
вади серця


Слайд #13
Характерні зміни дерматогліфіки (на долоні є глибока
«мавп’яча борозна", дві шкірні складки замість трьох на
мізинці, високе положення трирадіусу та ін.)


Слайд #14

Спостерігається розумова відсталість.
Якщо не застосовуються спеціальні
методи навчання можливим є розвиток
тяжкої ідіотії
 Хвороба супроводжується розладом
ендокринних залоз, порушенням обміну
речовин, зниженням імунітету. З цієї
причини вони часто хворіють на
пневмонію, інфекційні захворювання
45


Слайд #15
46


Слайд #16
47


Тривалість життя хворих
обмежена 35 роками.
Однак за допомогою
спеціальних методів
навчання, зміцнення
фізичного
здоров’я, правильного
харчування і
догляду, застосування
лікарських препаратів та ін.
її можна значно подовжити
Багато людей із синдромом
Дауна здатні жити
самостійно, оволодівати
нескладними
професіями, створювати
сім’ї

У жінок може зберігатися
репродуктивна


Слайд #17
48


Слайд #18
49
Down Syndrome Creed
My face may be different,
but my feelings the same,
I laugh, I cry, I take pride in my gains.
I was sent here among you to teach you to
love,
As God in the heavens looks down from above.
To Him I'm no different, His love knows no
bounds.
It's those here among you, in cities and towns,
That judge me by standards that man has
imparted.
But the family He's chosen will help me get
started.
For I am one of His children, so special and
few,
That came here to learn the same lessons as
you.
That love is acceptance,
It must come from the heart.
We all have the same purpose,
Though not from the start.
The Lord gave me my life to live and embrace,
And I'll do it as you do,
Just at my own pace.


Слайд #19
50
Синдром Едвардса (трисомія
за 18-ою хромосомою)


Слайд #20

Описаний у 1960 р. Едвардсом
 Частота хворих серед новонароджених
становить 1:5000 — 1:7000
 Співвідношення хлопчиків та дівчаток із
синдромом Едвардса складає 1:3
 Причини переважання хворих дівчаток
наразі невідомі
51


Слайд #21


Найхарактернішими особливостями синдрома є
зміни мозкового черепа і обличчя, дефекти
опорно-рухового апарату, серцево-судинної
системи і статевих органів
Зовнішня картина порушень різноманітна: маленький
рот, вузькі і короткі очні
щілини, косоокість, низькорозташовані і деформовані
вуха, вивернута нижня губа, коротка і складчаста
шія, потилиця, що видається, подовжений череп
52


Слайд #22
53


Слайд #23
54


Слайд #24



Відзначається флексорне положення
кистей, аномально розвинуті стопи, клишоногість та
ін.
Для синдрома характерні дефекти сечової
системи, вади серця
90% дітей із синдромом Едвардса гинуть до 1 року.
Причиною смерті стають пневмонії, кишкова
непрохідність, серцево-судинна недостатність


Слайд #25
56


Слайд #26
Синдром Патау (трисомія за
13-ою хромосомою)





Синдром описаний у 1960 р. у дітей із множинними
уродженими вадами розвитку
Зустрічається у новонароджених із частотою 1:5000 —
1:7000
Хвороба зумовлена трисомією за 13-ю хромосомою
у 80-85% хворих із синдромом Патау. Нерозходження
хромосом у мейозі відбувається частіше за все у
матері
Інші випадки (мозаїцизм, ізохромосома, транслокація
та ін.) зустрічаються дуже рідко
Хлопчики і дівчинки із синдромом Патау народжуються
з однаковою частотою
57


Слайд #27
58


Слайд #28




При народженні хворі діти відрізняються
малою вагою, хоча народжуються вчасно
Для вагітних жінок типовим є багатоводдя
При синдромі Патау характерними є різні
уроджені вади розвитку обличчя і головного
мозку
Визначають типовий зовнішній вигляд
хворого:
 окружність черепа зменшена
 низький скошений лоб
 вузькі очні щілини
 запавше перенісся
 вушні раковини низько
розташовані і деформовані
59


Слайд #29
60

Часто зустрічається розщілина
верхньої губи і піднебіння
 Із аномалій кістково-м’язової
системи характерними є
полідактилія
(шестипалість), підвищена
рухомість суглобів, флексорне
положення кистей
 Серед патології внутрішніх
органів завжди відзначаються
уроджені вади серця (дефекти
міжшлуночкової і
межпередсердної
перетинок), органів
травлення, кисти нирок та ін.)
 У більшості випадків уражені
геніталії: у дівчаток —подвоєння
матки і піхви, у хлопчиків —
крипторхізм (затримка яєчка при
опусканні у мошонку)


Слайд #30
61


Слайд #31


Слайд #32
63


Слайд #33



У 80-85% хворих виявляється глухота
У зв’зку із тяжкими вадами розвитку 95% хворих
дітей помирають у перші тижні або місяці (95% —
до 1 року).Однак деякі хворі живуть декілька років
Практично усі діти із синдромом Патау страждають
на глубоку ідіотію
64


Слайд #34
65


Слайд #35
66
- Де аномалії інших хромосом (1-12)?
- Вони зазвичай летальні!
-
-
Трисомії 13 і 18 пар хромосом
сублетальні
Достатня життєздатність - лише
при трисомії за 21 хромосомою


Слайд #36
Синдроми, зумовлені
внутрішньохромосомними
перебудовами

На даний час для більшості хромосом
людини виявлено часткові дуплікації
або делеції
 Вони можуть стосуватися як
короткого, так і довгого плечей
хромосоми, або одночасно обох плечей
67


Слайд #37
Синдром «кошачого крику»





В основі делеція короткого плеча 5-ї хромосоми
Вперше описаний Леженом у 1963 р.
Ознака синдрому - незвичайний плач дітей, що
нагадує муркотіння або крик кішки
Це пов’язано із патологією гортані або
голосових зв’язок. Однак із віком цей крик
зникає
Клінічна картина синдрому значно варіює.
Найбільш типовим, окрім «кошачого крику», є
розумова та фізична недорозвиненість,
мікроцефалія (аномально зменшена голова)
68


Слайд #38
69

Характерний
зовнішній вигляд
хворих:
 місяцеподібне
обличчя (лялькове)
 мікрогенія (малі
розміри верхньої
щелепи)
 епікант
 високе піднебіння
 пласка спинка носу
 косоокість (страбізм)
 вушні раковини
розташовані низько і
деформовані.


Слайд #39
70


Слайд #40
71


Слайд #41

Відзначають також уроджені вади
серця, патологію кістково-м’язової
системи, синдактилію стоп (повне або
часткове зрощення сусідніх пальців),
плоскостопість, клишоногість та ін.),
м’язову гіпотонію


Слайд #42

Більшість дітей помирає у ранньому
віці. Разом із тим відомі випадки життя
хворих понад 50 років
 Популяційна частота синдрому
"кошачого крику" 1:40 000 - 1:50 000
новонароджених
 Розмір делеції у різних випадках різний
73


Слайд #43
74
Синдроми із числовими
аномаліями статевих
хромосом


Слайд #44
Синдром
Шерешевського-Тернера (45, Х0)





Уперше описаний М. Шерешевським у 1925 р. і
Тернером у 1938 р.
Причина хвороби - порушення розходження статевих
хромосом
Хворіють лише жінки, у них відсутня одна Х-
хромосома (45, Х0) - єдина форма моносомії у
живонароджених
Частота синдрому 1 : 3000 новонароджених дівчаток
Лише у 20% жінок вагітність хворим плодом
зберігається до кінця і народжується жива дитина.
В інших випадках відбувається спонтанний аборт або
мертвонародження
75


Слайд #45

Для синдрому характерні:

низкорослість
 статевий інфантилізм
 соматичні порушення



Відставання у зрості вже на
першому році життя і найпомітніше
до 9-10 років
Середній зріст хворих дорослих
жінок складає у середньому
135 см
Наявні аномалії у розвитку
скелету:

коротка шія із боковими шкірними
складками
 коротка і широка грудна клітка
 надмірна рухомість ліктьових і
колінних суглобів
 вкорочення 4-5-го пальців на руках
76


Слайд #46
77


Слайд #47
Дівчинки із синдромом
Шерешевського-Тернера
(шія сфінкса)


Слайд #48

Для зовнішнього вигляду хворих
характерно:

мікрогнатія (недорозвиненість нижньої щелепи)
 епікант
 низькорозташовані деформовані вуха
 високе тверде піднебіння та ін.

Нерідко відзначається

косоокість
 катаракта
 дефекти слуху
 аномалії сечової системи (подвоєння нирок,
сечовивідних шляхів)
79


Слайд #49
80

Важлива особливість захворювання - статевий
інфантилізм




внутрішні й зовнішні геніталії недорозвинені
у період статевого дозрівання вторинні статеві ознаки
відсутні або розвинені слабко
недорозвинені піхва і матка
менструацій немає, хворі безплідні. Однак у літературі є
дані про народження дітей у жінок із синдромом
Шерешевського-Тернера



У 50 % випадків хворі страждають на розумову
відсталість, вони пасивні, схильні до психогенних
реакцій і психозів
Тривалість життя близька до норми
Лікування спрямоване на стимуляцію росту і
зменшення статевого інфантилізму (тривалі курси
статевих гормонів та ін.)


Слайд #50
Тільця Барра в діагностиці
хромосомних аномалій

До цитогенетичних методів, що
використовуються в клініці, належать:
 визначення
статевого хроматину (Х- і У-
хроматину) в інтерфазних ядрах різних тканин
 морфологічних особливостей хроматину в
нейтрофілах периферичної крові (барабанні
палички)
 дослідження хромосом на стадії метафази мітозу
для визначення каріотипу
81


Слайд #51






У 1949 р. Barr і Bertram описали в інтерфазних ядрах
компактне скопичення хроматину у вигляді
темнозабарвленого тільця, що отримало назву
статевого хроматину
У нормі тільце зустрічається у жінок, у чоловіків
відсутнє
У чоловіків, які мають одну Х-хромосому, вона завжди
активна, у жінок активною є лише одна з двох Х-
хромосом, друга знаходиться в неактивному
спіралізованому стані. Вона утворює тільце
статевого хроматину, яке визначається в
інтерфазному ядрі клітини жіночого організму
Було розроблено простий і швидкий метод визначення
Х-хроматину в мазках слизової порожнини рота
На даний час є можливості визначення і Y-хроматину
Кількість тілець статевого Х-хроматину = nХ - 1
82


Слайд #52


Слайд #53
Полісомії за статевими
хромосомами




Велика група хромосомних
хвороб, представлена різними комбінаціями
додаткових Х- або Y-хромосом
Загальна частота полісомій по Х- або Y-
хромосомах серед новонароджених
становить 1,5:1000—2:1000
В основному це полісомії XXX, XXY и XYY
Мозаїчні форми складають приблизно 25%
84


Слайд #54
Синдром полісомії за Х-
хромосомою у жінок
(синдром «суперсамки»)

Синдром включає



трисомію (каріотип 47, XXX)
тетрасомію (48, ХХХХ)
пентасомію (49, ХХХХХ)





Найчастіше зустрічається трисомія — 1 на 1000
дівчаток, що народилися
Клінічна картина досить різноманітна
Відзначається незначне зниження інтелекту,
підвищена імовірність розвитку психозів і
шизофренії із несприятливим перебігом
Можлива девіантна статева поведінка
Здатність народжувати дітей у таких жінок страждає в
меншій мірі
85


Слайд #55
86


Із збільшенням числа додаткових Х-хромосом
зростає ступень відхилення від норми
У жінок із тетра- і пентасомією описані
 відхилення
у розумовій розвиненості
 черепно-лицьові дизморфії
 аномалії зубів, скелета і статевих органів.



Жінки навіть із тетрасомією за Х-
хромосомою мають дітей
Діагностика синдрому полісомії X включає
визначення статевого хроматину і
дослідження каріотипу хворої
Раціонального лікування немає


Слайд #56
Синдром Клайнфельтера
(47, ХXY)







Описаний Клайнфельтером у 1942 р.
Хворіють лише хлопчики
Частота — 2 із 1000 новонароджених хлопчиків
Хворі мають зайву Х-хромосому (каріотип 47, XXY)
Поряд із цим, зустрічаються варіанти полісомії із
великою кількістю Х- і Y-хромосом, які також
відносять до синдрому Клайнфельтера
До народження захворювання практично не
діагностується
Генетичні аномалії проявляються в період
статевого дозрівання у вигляді недорозвиненості
сім’яників і вторинних статевих ознак
87


Слайд #57
(↑ эстрадиол)
Тельце Барра
Високі, худі
Для чоловіків із синдромом Клайнфельтера
характерні
• високий зріст
• євнухоподібний тип будови (широкий
таз, вузькі плечі)
• гінекомастія (розвиток молочних залоз більше
за норму)
• слабкий ріст волосся на обличчі, у пахвах і на
лобку
• яєчки зменшені у розмірах, відзначається
статевий інфантилізм, схильність до ожиріння
• у хворих порушено сперматогенез і вони
безплідні
• розумовий розвиток відстає; однак іноді
інтелект нормальний
• збільшення числа Х-хромосом у генотипі
супроводжується посиленням розумової
відсталості, порушенням
психики, антисоціальними вчинками й
алкоголізмом


Слайд #58
89


Слайд #59
Синдром дисомії за
Y-хромосомою (47, XYY)





Описаний у 1961 р.
Зустрічається з частотою 1 на 1000
новонароджених хлопчиків
Чоловіки із набором хромосом 47, XYY
не відрізняються від норми за фізичним і розумовим
розвитком
Відзначається невелике збільшення зросту — біля
185 см
Іноді спостерігається незначне зниження
інтелекту, схильність до агресивних і
антисоціальних вчинків. За деякими даними, у
місцях позбавлення волі чоловіків із генотипом XYY у
10 разів більше, ніж чоловіків із нормальним
генотипом
90


Слайд #60
Фактори, що підвищують ризик
народження дітей із хромосомними
хворобами

Причини виникнення хромосомних
хвороби до цього часу вивчено
недостатньо
 Є експериментальні дані про вплив на
мутаційний процес іонізуючих
випромінювань, хімічних речовин,
вірусів
91


Слайд #61
92

Іншими причинами нерозходження
хромосом можуть бути:






сезонність
вік батька і матері
порядок народження дітей
прийом ліків під час вагітності
гормональні порушення
алкоголізм та ін.


Слайд #62

Фактор ризика – вік матері

ризик народження хворої дитини особливо
різко зростає після 35 років

Це характерно для будь-яких
хромосомних захворювань, але
найчіткіше спостерігається для хвороби
Дауна
93


Слайд #63


Слайд #64
Синдром Дауна.
Перший клінічний опис цієї аномалії зробив англійський лікар Л.Даун в 1866р.
Зустрічається з частотою 1:700. Серед розумово відсталих осіб зустрічається в 10-12% випадків.
Найбільш характерні клінічні ознаки :
типове плоске обличчя ( зустрічається в 90% випадків),
монголо видний розріз очей і епікант (80%),
брахіцефалія(81%),
плоска потилиця(78%),
маленькі, низько розміщені, деформовані вуха (45%),
аномалії зубів (65%),
відкритий рот із збільшеним « зі складками» язиком(50%),
коротка широка шия (45%),
короткі кінцівки з викривленими пальцями ( 70%) і клинодактилією 5 пальця (60%),
м’язева гіпотонія (80%),
гіперрухливість суглобів (80%),
поперечна долонна складка (45%).
Крім цього, зустрічаються вади серця, пупкові і пахові грижі, крипторхізм, аномалії ШКТ і сечостатевої систем. Ці хворі часто підхоплюють інфекції, для них в 20-50 раз вищий розвиток лейкозу.


Слайд #65
Цитогенетично С-м Дауна представлений двома варіантами:
1)проста трисомія по 21 хромосомі;
2) транслокаційна форма (повний або мозаїчний варіант – за рахунок злиття довгого плеча 21 хромосоми з іншими акроцентричними хромосомами групи Д(13-15) або С(21-22).
Регулярна трисомія складає 90-94% всіх випадків цієї патології, а повний або мозаїчний транслокаційний варіант відповідно по 2-4% кожний.
Тривалість життя при с-мі Дауна мала. Тим не менше, якщо з 1929 року вона складає в середньому 9 років, то в 1960 р. зросла до 30 років, а в даний час 25% хворих доживає навіть до 50-ти років.
Лікування малоефективне, в основному - симптоматичне. Широко використовують стимулюючу терапію (вітаміни, екстракт алое, гормональні препарати і ін.). Медико-педагогічні і лікувальні заходи дозволяють адаптувати деяких хворих до посильної трудової діяльності.


Слайд #66
Синдром Патау.
Синдром описаний К.Патау і співав. в 1960 р.
Він зустрічається з частотою 1 на 7000 – 1 на 8000 новонароджених. Як і при с-мі Дауна обидві статі уражаються однаково.
Діти з цим синдромом частіше народжуються у матерів старшого віку.
Клінічна картина типова:
мікроцефалія,
низький скошений лоб (до 60% випадків),
очні щілини вузькі,
западається перенісся,
низько посаджені, деформовані вуха (80%),
патологія очей - мікрофтальм або анофтальм (80%), рідше колобоми.
розщеплення губи і піднебіння (до 70% випадків); розщеплення можуть бути як одно- так і двосторонніми.
В більшості дітей коротка шия, полідактилія, флексорне положення пальців рук. Дуже часто відмічаються аномалії кістково-м’язевої, серцево-судинної і сечостатевої систем. Змінена дерматогліфіка: поперечна долонна складка, підвищена частота радіальних петель і дуг на 1 пальці рук, дистально розміщений осьовий трирадіус.


Слайд #67
Цитогенетично розрізняють два варіанти:
1) простий трисомний (трисомії по 13 хромосомі) до 80% всіх випадків;

2) транс локаційний (зайва 13 хромосома, зливається з однією з хромосом групи Д (13-15).
Існують ще мозаїчні форми. Тривалість життя при с-мі Патау не більше як 3 місяці. Тільки деякі діти живуть не більше року.


Слайд #68
Синдром Едвардса.
Синдром вперше описаний Дж. Едвардом і співав. в 1960 р.
Частота його серед н/н коливається від 1 на 7000 до 1 на 10000 дітей; дівчатка в 3 рази частіше уражаються ніж хлопчики. Так, як і при синдромі Патау, є чітка залежність частоти народжуваності дітей з цим синдромом від віку матері.
Вагітність протікає довше (до 42 тижнів), відзначається слабка активність плоду, багато навколоплідних вод.
Діти часто народжуються
з асфіксією,
з малою масою тіла (2200-2400) і сильною гіпотрофією.
Череп маленький, збоку придавлений, потилична частина витягнута,
лоб маленький,
вуха розміщені низько і їх форма майже завжди аномальна,
очні щілини вузькі, спостерігається гіпертелоризм, епікант, птоз, в частини колобома, мікрофтальмія, катаракта,
рот маленький, високе піднебіння, іноді розщеплене.
шия коротка, деколи з криловидною складкою,
коротка грудна клітка, серцевий горб.
характерне розміщення пальців кисті - вони зігнуті. ІІ палець перекриває ІІІ, а V – ІV, V пальці викривлені.
типова форма стопи у вигляді «качалки», часто спостерігається косолапість.
постійно спостерігаються вади серця, нирок, ШКТ.
У 100% хворих відзначається знижений інтелект, часто ідіотія, імбецильність, рідше дебільність.


Слайд #69
Дерматогліфічна картина типова: на кінчиках пальців рук переважають дуги або петлі (рідше), в результаті чого загальний гребневий рахунок дуже низький. Часто спостерігається поперечна складка долоні.
Цитогенетично: у 80% хворих знаходять трисомії по 18 хромосомі, у 10% - мозаїку, в останніх випадках є інші хромосомні порушення.
Тривалість життя не більше 6 місяців, деякі діти доживають до 10 років. Причина смерті – серцева недостатність або інфекційні захворювання.


Слайд #70
Синдром Вольфа-Хіршхорна.
Синдром вперше був описаний в 1965 р. одночасно У.Вольфом і Дж. Хіршхорном.
Зустрічається з частотою 1:1000000, однаково у обох статей.
Середня маса тіла при народженні низька – не більше 2000 г. Постнатальний розвиток дуже повільний. Всі хворі мають глибоку розумову відсталість.
У хворих дітей спостерігається
мікроцефалія,
ніс з квадратним кінчиком, довжина спинки носа рівна його ширині,
обличчя нагадує шолом давніх грецьких воїнів,
високе виступаюче чоло,
асиметричний череп,
гіпертелоризм, епікант,
косо розміщені очні щілини, птоз, ністагм, міопія, колобома райдужки,
невеликий рот з опущеними кутиками,
розщеплення верхньої губи або піднебіння,
гемангіоми шкіри невеликих розмірів в області обличчя.
вушні раковини крупні, низько розміщені, іноді відтопирені,
шия коротка, тонка,
тулуб витягнутий,
кінцівки тонкі, з ямками на ліктях і колінах, пальці довгі, тонкі з загостреними кінцями і вузькими випуклими нігтями.
Із внутрішніх органів найчастіше вражається серце і нирки, у хлопчиків спостерігаються гіпоспадії і крипторхізм.
Дерматогліфічна картина: часто наявність поперечної долонної складки, проксимальна локалізація осьового три радіуса і збільшення числа дуг на пальцях. Цитогенетично спостерігається часткова делеції короткого плеча 4 хромосоми. Тривалість життя, як правило, не перевищує року. Деякі хворі доживають до 15-20 років.


Слайд #71
Синдром котячого крику.
Цей синдром був вперше описаний Дж.Леженсом і співав. у 1963р. у 3-х дітей з множинними аномаліями, глибокою розумовою відсталістю і характерним плачем, що нагадував котячий крик. В даний час виявлено більш ніж 300 дітей з цим синдромом.
Клінічна картина різноманітна. Кореляцію між величиною нестачі (делеції) хромосомного матеріалу і клінічними симптомами встановити важко. Без своєрідного крику хворого і цитологічного дослідження встановити діагноз важко, а інколи, неможливо, так як більшість симптомів цієї хвороби зустрічається і при інших хромосомних аномаліях.
В типових випадках у дітей з цим синдромом клінічно відзначається
кругле обличчя,
гіпертелоризм,
антимонголоїдні очні щілини,
косоокість,
епікант,
зменшене підборіддя,
плоска спинка носа,
деформовані низько розміщені вуха,
коротка шия,
нижня синдактилія,
вкорочені пальці,
клинодактилія,
вроджені вади серця і статевих органів, аномалії нирок.
При патанатомічному дослідженні знаходять мікрогірію і гіпоплазію мозочка, зменшений мозок, розширені шлуночки мозку, гіпоплазію лобних долей, аненцефалію, внутрішню гідроцефалію, різні вади серця, аномалії нирок (аплазії, підковоподібні нирки, подвоєння лоханок), іноді грижі, крипторхізм, гемангіоми. У хворих зустрічаються характерні для хромосомної патології зміни дерматогліфічного малюнку як і при синдромі Патау.
Цитологічно у всіх хворих знаходять вкорочені приблизно на 1/3 короткі плеча одного із гомологів 5 хромосоми.
Частота синдрому точно не відома, але приблизно дорівнює 1:50000 при співвідношенні статі жін/чол. 1,5/1.
Тривалість життя невелика, лікування нема ( паліативна терапія).


Слайд #72
Аномалії статевих хромосом.
Аномалії статевих хромосом у людини частіше всього мають вид трисомій і моносемій. Сумарна частота складає 4,0 на 1000 народжених.
Особливістю гоносомних аномалій являється мозаїчність. Можливі сполучення різних кланів клітин (нормальні і аномальні), які обумовлюють різну клінічну симптоматику у хворих з одним і тим же синдромом.
У жінок найбільш часто зустрічаються аномалії статевих хромосом, які проявляються синдромами Шерешевського-Тернера (ХО) і трипло-Х (ХХХ), а в чоловіків – синдромом Клайнфельтера ( ХХУ) і подвійною хромосомою У (ХУУ).


Слайд #73
Синдром Шерешевського-Тернера.
Перший клінічний опис даного синдрому зроблено в 1925 р. Н.А.Шерешевським, а класичний опис належить Х.Х.Тернеру (1938р). Цитогенетично природу захворювання відкрив С.Є.Форд в 1959 р., виявивши каріотип 45,ХО.
Синдром ХО зустрічається з частотою 1 на 3000 н/н.
Моносомія по Х хромосомі виявляється приблизно при 1% всіх випадків, а серед спонтанних абортів – в 18,5% випадків. Близько 95% зигот з хромосомним набором ХО гине внутрішньоутробно.
Клінічні симптоми захворювання проявляються з перших днів життя. Характерно:
низький зріст ( 98%),
шкірні криловидні складки на короткій шиї (до 60%),
широка грудна клітка (60%),
Х-подібне викривлення гомілок (56%),
статевий інфантилізм, первинна аменорея і безпліддя (більше 90%),
уражається серцево-судинна, сечостатева, скелетна і шкірна системи.
При дерматогліфічному дослідженні визначається дистально розміщений осьовий трирадіус, поперечна долонна складка, збільшення частоти взірців в ділянці гіпотенара і високий гребневий малюнок.
Інтелектуальний розвиток нормальний або близький до норми. Синдром характеризується великою цитогенетичною і клінічною варіаційністю, що пояснюється мозаїчністю і втратою різних частин статевих хромосом.
Приблизно у 60% хворих в каріотипі міститься тільки одна Х хромосома, а в інших випадках спостерігаються різноманітні типи структурних перебудов цієї хромосоми.
Попередній діагноз синдрому Шерешевського-Тернера ґрунтується на характерній клінічній картині і дослідженні статевого хроматину, а кінцевий – на результатах цитогенетичного (кардіологічного) аналізу.
Дифдіагностику проводять з синдромом Ботеви-Ульріха (автономно-домінантною хворобою, при якій у деяких хворих зберігається генеративна функція, спостерігається передача патологічного гену (або генів) з покоління в покоління, відсутня характерна цитогенетична картина (ХО).


Слайд #74
Синдром Клайнфельтера.
Клінічно описаний І.Ф.Клайнфельтером в 1942 р., а Цитогенетично С.Е.Фордом і співав. в 1959р.
Генетичною особливістю цього синдрому є різноманітність хромосомних варіантів і їх сукупність (мозаїчність). Знайдено декілька типів полісомії по хромосомах Х і У. У чоловіків 47,ХХУ, 48,ХХХУ,49,ХХХУУ, 49,ХХХХУ та ін.
Частіше зустрічається варіант 47,ХХУ, частота їх коливається від 2-2,5 на 100 н/н хлопчиків.
Для мужчин з цим синдромом характерно:
високий ріст,
непропорційно довгі кінцівки,
порушений сперматогенез і в результаті цього безпліддя,
гінекомастія,
зменшені яєчка,
підвищена продукція жіночих статевих гормонів,
схильність до ожиріння,
незначне оволосіння в підпахових впадинах і на лобку.
Клінічна картина проявляється у хлопчиків тільки в період статевого дозрівання. Діагностувати синдром Клайнфельтера, особливо у дорослих, неважко. Високий зріст, будова скелета по жіночому типу, гінекомастія, ожиріння, зниження інтелекту – дозволяє навіть без дослідження статевого хроматину визначити синдром Клайнфельтера. Визначення статевого хроматину в зішкрібі зі слизової оболонки щоки і при визначенні в каріотипі зайвої Х хромосоми – діагноз не викликає сумніву.
Лікування тестостероном і метилтестостероном направлене на корекцію вторинних статевих ознак. Однак, пацієнт навіть після терапії залишається безплідним.


Слайд #75
Основні показники для направлення хворих на цитогенетичне дослідження:
1.Патологія статевого хроматину.
2.Множинні вади розвитку.
3.Олігофренія в сукупності з рисами внутрішньоутробного дисгенезу або вродженими вадами розвитку.
4.Повторні спонтанні аборти у жінок, мертвонароджені діти в анамнезі або діти з вадами розвитку (обстеженню підлягають і їхні чоловіки).
Необхідно проводити обстеження родичів померлих дітей з множинними вадами розвитку або встановленим хромосомних синдромом: сибсів пробанда і інших родичів дітородного віку і випадку виявлення структурної перебудови у пробанда і збалансованого носійства транс локації або інверсії у матері або батька. В жінок з високим ризиком народження дитини з хромосомною патологією визначають каріотип плоду.


Слайд #76
Генетичне консультування.
Синдром Дауна
Повторний ризик народження дитини з трисомією у жінок у віці 30 років, за умови нормального каріотипу батька складає приблизно 1%, а у жінок старшого віку, що мали дитину з трисомією21, не спостерігається збільшення повторного ризику в порівнянні з ризиком, обумовленим віком.
Якщо у батьків мозаїцизм (46/47,+21), то ризик вищий. Повторний ризик народження дитини з синдромом Дауна, якщо у батьків є транслокації – різний в залежності від типу транс локації : якщо у одного з батьків 46t/14q,21q (теоретичний ризик 33,33%), якщо – 46t21q22q – ризик не перевищує 10%, якщо - 46t21q21q- взагалі не утворюються нормальні гамети, а тритомні або моносомні зиготи, причому останні елімінуються, тому ризик 100%.
Генетичне консультування при синдромі Патау подібне до такого при синдромі Дауна. Якщо ні у кого з батьків немає хромосомної перебудови, повторний ризик для наступної вагітності близький 0. якщо один з батьків має транслокацію t13q14q, повторний ризик підвищується до 10%. Для мозаїчних форм 46/47+13 передбачається більш сприятливий прогноз.
Синдром Едвардса
Повторний ризик складає близько 1 % з врахуванням похибки, зв’язаної з віком батьків. Якщо немає сімейної хромосомної транслокації, повторний ризик не збільшений.
Синдром Вольфа-Хіршкорна
Більшість випадків (90%) захворювань виникає de novo, таким чином ризик хромосомної аберації у наступної дитини не вищий, ніж очікуваний ризик з урахуванням віку батьків.