Презентація "Синтетична гіпотеза еволюції"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Синтетична гіпотеза еволюції"
Слайд #1
Підготувала:
Ковальчук Катерина
учениця 11Б класу
Синтетична гіпотези еволюції


Слайд #2
Синтети́чна тео́рія еволю́ції — комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з ученням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції.


Слайд #3
Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації
Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які і є елементарною одиницею еволюції.  
Елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.  
Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція.  
Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції.
Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).  
Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес).  
Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові організмів: ароморфозам, ідіоадаптаціям чи загальній дегенерації.
Процес еволюції необоротний


Слайд #4
Основоположники Сте


Слайд #5
С.С.Четвериков (1880-1959), російський генетик та ентомолог, розробив учення про популяцію як елементарну одиницю еволюції (1926), ввів терміни «хвилі життя», «генотипне середовище».    


Слайд #6
Д.Холдейн (1892-1964) — англійський біохімік і генетик, один із перших почав розробляти генетико-математичні методи оцінки стану популяції. Довів, що окремі генотипи зберігаються та поширюються не випадково, а під дією еволюційних факторів. Висунув гіпотезу про виникнення життя на Землі як наслідок саморозвитку органічних сполук у результаті небіологічного синтезу.


Слайд #7
С.Райт (1889-1982) - американський генетик. Розробив учення про дрейф генів як фактор еволюції.  


Слайд #8
Ф.Г.Добржанський (1900-1981) - український генетик; зробив великий внесок у вивчення мутацій та мутагенезу. Ввів термін «мікроеволюція» та дослідив її основні особливості. Засновник фенетики (від грец. файно — являю, знаходжу) — науки про прояв та розподіл фенів (певних станів ознак) у популяції.


Слайд #9
І.І.Шмальгаузен (1884-1963) - український та російський зоолог; розробив учення про форми добору (стабілізуючий і рушійний). Зробив значний внесок у дослідження закономірностей передачі інформації в живих системах (один із засновників біокібернетики). Вивчав особливості координації (взаємозв'язку) перетворень різних систем органів у філогенезі хребетних груп тварин. Показав, що результатом еволюції є вдосконалення інтеграції живих систем між собою. Один із авторів учення про рушійні сили еволюції.  


Слайд #10
О.М.Северцов (1866-1936) —російський зоолог; автор концепції про біологічні прогрес і регрес та шляхи їхнього досягнення (ароморфози, ідіоадаптації, дегенерації). Розробив основу сучасної порівняльної анатомії хребетних тварин. Показав, що в онтогенезі повторюється філогенез не дорослих форм, а їхніх відповідних зародкових або личинкових фаз розвитку. Це лягло в основу сучасного розуміння біогенетичного закону. 


Слайд #11
Е.Майр (нар. 1904) — американський зоолог. Розвивав біологічну концепцію виду; запропонував сучасну класифікацію способів видоутворення. Висловив думку про еволюцію як процес пристосування живих організмів до всієї сукупності екологічних факторів, яка лягла в основу сучасної гіпотези еволюційного компромісу.


Слайд #12
Микола Володимирович Тимофє́єв-Ресо́вський (1900-1981)— видатний радянський генетик, біофізик, дослідник радіобіології, еволюційної біології. Розробив теоретичні основи генетики розвитку і генетики популяцій. Досліджував проблеми радіаційної біології та медицини. Вивчав спадкову мінливість у популяцій, зокрема широко відома його робота з мінливості двокрапкових сонечок.


Слайд #13
Мико́ла Іва́нович Вав́илов (1887-1943) — російський вчений-генетик, ботанік, академік АН СРСР і АН УРСР, найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Створив закон гомологічних рядів в спадковій мінливості.


Слайд #14
Георгій Францович Гаузе (1910-1986)— радянський мікробіолог, еволюціоніст, академік АМН СРСР, один з фундаторів екології.  Виконав дослідження асиметрії протоплазми, розглядаючи її в аспекті біологічної еволюції.


Слайд #15
Джуліан Сорелл Хакслі (1887-1975) - англійський біолог, еволюціоніст і гуманіст, політик. Ввів у науковий обіг ряд термінів, які широко використовуються в сучасній науці:
Скарбу, 1957 рік
Клин, 1938 рік
Еволюційний рівень, 1959 рік
Етнічна група, 1936 рік
Морф, 1942 рік
Ритуализація 1914
Трансгуманізм, 1957 рік


Слайд #16
Рональд Ейлмер Фішер (1890-1962) — англійський статистик, біолог-еволюціоніст та генетик. Його роботи з теорії популяційної генетики зробили Фішера одним з трьох великих вчених у цій галузі. Фішер і Райт розходилися по деяких фундаментальних питань і дискутували про співвідношення ролей відбору і генетичного дрейфу.


Слайд #17
Джордж Гейлорд Сімпсон (1902- 1984)  американський палеонтолог, вивчав вимерлих ссавців і їх міжконтинентальні міграції. Сімпсон був, можливо, найбільш впливовим палеонтологом ХХ ст. Він ввів в 1949 р. термін синтетична теорія еволюції, що позначає теорію, яка об'єднала принципи спадкування, виражені в законах Менделя і еволюційне вчення Дарвіна.


Слайд #18
Дякую за Увагу!