Презентація "Двомембранні органели"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Двомембранні органели"
Слайд #1
Двомембранні органели
Матеріали до уроків у 10 кл.


Слайд #2
Органели (від грец. органон – орган, інструмент ) – постійні клітинні структури, обмежені однією або двома мембранами, а деякі взагалі не мають мембранної оболонки.
Кожна з органел забезпечує відповідні процеси життєдіяльності клітини, тому особливості їхньої будови пов’язані з функціями, які вони виконують.
Органели клітин


Слайд #3
До двомембранних органел належать:
Двомембранні органели
мітохондрії
пластиди.


Слайд #4
Мітохондрії (від грец. мітос – нитка, хондрос – зернятко) – органели у вигляді гранул, паличок, ниток, завдовжки від 0,5 до 7 мкм. Наявні в клітинах рослин, грибів, тварин, крім одноклітинних еукаріотів – анаеробів.
Мітохондрії


Слайд #5
Кількість їх у клітинах може коливатися від 1 до 100 000 і більше, що залежить від активності обміну речовин і перетворення енергії.
Мітохондрії


Слайд #6
Стінка мітохондрії складається із двох мембран – зовнішньої гладенької та внутрішньої, що має вирости всередину – гребені або кристи, які поділяють мітохондрію на відсіки.
Будова мітохондрій


Слайд #7
Кристи мають вигляд дископодібних, трубчастих чи пластинчастих утворів, які часто розгалуджуються. На поверхні крист, що межує із внутрішнім середовищем мітохондрії, є особливі грибоподібні білкові утвори – АТФ-соми, які містять комплекс ферментів, необхідних для синтезу АТФ.
Будова мітохондрій


Слайд #8
Внутрішній простір мітохондрій заповнений напіврідкою речовиною – матриксом. Там містяться рибосоми, молекули ДНК, і-РНК, т-РНК та синтезуються білки, що входять до складу внутрішньої мембрани.
Будова мітохондрій


Слайд #9
Описав мітохондрії у 1894 р. Ріхард Альтман і назвав їх біобластами. Назву “мітохондрія” у 1897 р. запропонував К.Бенд.
Внутрішню будову цих органел встановили у 1952 р. Фрітьоф Сьостранд та Джордж Пелед.
Відкриття мітохондрій


Слайд #10
Основна функція мітохондрій – синтез АТФ. Цей процес відбувається за рахунок енергії, яка звільняється під час окиснення органічних сполук, тобто перетворення енергії окислених речовин на енергію фосфатних зв’язків. Початкові реакції відбуваються в матриксі, а наступні – на внутрішній мембрані.
Функції мітохондрій


Слайд #11
Мітохондрії розмножуються шляхом перешнуровування. Їм властива певна автономія: вони ніколи не виникають заново, а утворюються лише в результаті ділення, мають власну ДНК. Це говорить про те, що в минулому це були окремі структури, можливо паразитичні або симбіотичні, які сьогодні перетворились на потрібний для існування органоїд.
Мітохондрії


Слайд #12
Пластиди (від грец. пластидес – виліплений, сформований) – органели, характерні лише для рослинних клітин і деяких евгленових одноклітинних тварин.
Відомо три типи пластид: хлоропласти, хромопласти та лейкопласти, які відріз- няються забарвленням, особливостями будови та функцій.
Пластиди


Слайд #13
Хлоропласти (від грец. хлорос – зелений) – пластиди зеленого кольору від наявності хлорофілу.
Хлоропласти мають зовнішню гладеньку мембрану і внутрішню, що утворює вирости. Внутрішній простір хлоропластів заповнює речовина – строма, де містяться молекули ДНК, різні типи РНК, рибосоми, зерна крохмалю.
Хлоропласти


Слайд #14
З внутрішньою мембраною пов’язані – тилакоїди – структури, що нагадують пласкі цистерни. Великі тилакоїди розташовані поодиноко, а дрібніші зібрані в грани, які нагадують стопки монет.
У тилакоїдах містяться основні пігменти – хлорофіли та допоміжні – каротиноїди. Тут наявні також усі ферменти, які необхідні для здійснен- ня фотосинтезу.
Будова хлоропластів


Слайд #15
Основна функція хлоропластів – здійснення фотосинтезу. Крім того, у них на мембрані тилакоїдів є АТФ-соми, де відбувається синтез АТФ.
Також у хлоропластах синтезуються ліпіди, білки мембран тилакоїдів та ферменти, що забезпечують реакції фотосинтезу.
Функції хлоропластів


Слайд #16
Хромопласти (від грец. хроматос – колір, фарба) – пластиди, забарвлені у різні кольори: жовтий, зелений, фіолетовий, завдяки пігмен- там каротиноїдам, які в них накопичуються. Цим вони надають певного кольору квіткам, плодам, коренепло- дам, деяким незеленим листкам.
Внутрішня мембрана у хромопластах відсутня, інколи зустрічаються окремі тилакоїди.
Хромопласти


Слайд #17
Лейкопласти (від грец. лейкос – безбарвний) – безбарвні пластиди різноманітної форми, в яких запасаються деякі сполуки – крохмаль, білки.
Внутрішня мембрана утворює нечисленні тилакоїди. У стромі містяться рибосоми, ДНК, різні типи РНК, ферменти, які забезпечують синтез і розщеплення запасних речовин.
Лейкопласти


Слайд #18
Пластиди одного типу здатні перетворюватись на пластиди іншого типу:
- лейкопласти на хлоропласти і хромопласти;
- хлоропласти на хромопласти під час старіння листків, стебел та дозрівання плодів.
Хромопласти є кінцевим етапом розвитку пластид, вони не перетворюються на пластиди інших типів.
Перетворення пластид


Слайд #19
Мітохондрії та хлоропласти, на відміну від інших органел, характеризуються певним ступенем автономії в клітині.
Молекули ДНК у мітохондріях і пластидах забезпечують механізми цито- плазматичної спадковості, бо здатні зберігати та передавати під час поділу цих органел певну частину спадкової інформації.
Цитоплазматична спадковість


Слайд #20
Порівняння вивчених органел
Дати коротку характеристику мітохондріям і пластидам


Слайд #21
Успіхів
у вивченні
нових тем!