Презентація "Вернадский Владимир Иванович"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Вернадский Владимир Иванович"
Слайд #1
1863 - 1945
Володимир
Іванович
Вернадський
“Царство моїх ідей попереду…”


Слайд #2
Дитинство і родина майбутнього вченого
Батько - Іван Васильович
1821 - 1884
Посади: зав. кафедрою
політекономії в Київському,
викладач політекономії та
статистики в Московському
університетах ;
професор Головного
педагогічного інституту в
Петербурзі
Мати – Ганна Петрівна
Константинович
1837 - 1898
(друга дружина батька)
Учителька музики та співів
Володя з молодшими сестрами:
Катериною та Ольгою
1868 рік


Слайд #3
Володі 4 роки
Володі 12 років
12.03 1863
Народився у Петербурзi
1868
Переїхав з родиною до Харкова.
1873
Навчався у Першiй Харкiвськiй гiмназiї.
1876
Повернувся з родиною до Петербургу, продовжив навчання у Першiй Петербурзькiй гiмназiї.


Слайд #4
Володимир Іванович про своє дитинство (з листів до дружини):
“я був здоровою, тихою і серйозною дитиною; любив поспати, добре поїсти, одним з моїх улюблених занять було розглядання різнокольорових клаптиків і прикрашання ними своєї власної персони…”
“любив я роздивлятися і розкладати папери”
“я любив завжди чудесне, фантастичне; мене захоплювали образи “Старого завіту”… Ці образи викликали в мене безконечний ряд запитань;… пам’ятаю, як глибоко і сильно мене цікавили питання про те, що робиться з душею після смерті…”
“Найсвітлішими хвилинами уявляються мені в той час книги і думки, які ними викликались, і розмови з батьком та моїм двоюрідним дядею Є.М.Короленко, пам’ятається також сильний вплив дружби з моїм старшим братом…”
“я читав все, що попадалось під руку, але в ті перші роки я особливо пам’ятаю різні географічні книги, не тільки подорожі, але навіть і досить сухі і, здавлось би, малодоступні для мого віку, наприклад Реклю «Земля» і потім …”Великі явища і начерки природи”… Крім цих географічних книг, любив я вірші, оповідання, але терпіти не міг тих, які погано закінчувалися…”
“я любив завжди небо, зірки, особливо Молочний Шлях вражав мене”
“ я зачитувався історією…”
“головне дало домашнє життя – десятки журналів, російських та іноземних, які виписував батько”


Слайд #5
Юність Володимира, студентські роки
1886 рік
Навчався В.І.Вернадський
в Петербурзькому
університеті
на фізико-математичному
факультеті (1881 – 1885)
Докучаєв В.В.
1846 - 1903
Мендєлєєв Д.І.
1834 - 1907
Бекетов А.М.
1825 - 1902
Воєйков О.І.
1842 - 1916
Вчителі Володимира Вернадського


Слайд #6
1881-1885
Навчався в Петербурзькому унiверситетi, участь у 1884 р. в експедицii професора В. Докучаєва по дослiдженню земель Нижньогородської губернiї
1885
Закiнчив унiверситет, залишений для пiдготовки до професорського звання
1886
Призначений хранителем Мiнералогiчного кабiнету Петербурзького унiверситету; обраний дiйсним членом Петербурзького товариства природодослiдникiв
1887
Вiдряджений за кордон (Iталiя, Нiмеччина, Францiя) для продовження навчання; обраний дiйсним членом Вiльного економiчного товариства
1888
Публiкує першi науковi працi: [О фосфоритах Смоленской губернии]: краткое сообщение // Тр. имп. Вольного эконом. об-ва. - 1888. - N 3. - С. 84-85; О фосфоритах Смоленской губернии // Тр. имп. Вольного эконом. об-ва. - 1888. - N 11 - С. 263-294


Слайд #7
БРАТСТВО
Під час навчання в університеті В.І.Вернадський увійшов до одного з народницьких
гуртків – науково-літературного товариства.
З надр товариства виникло у 1885 році Братство, діяльність якого прийняла
науково-етичний характер. Члени Братства за власні кошти видавали книги для
народу, відкрили в Петербурзі народні читальні, вели просвітницьку роботу.
Внутрішнє життя Братства впорядковувалось трьома основними правилами:
працюй якомога більше,
споживай (для себе) якнайменше,
на чужі біди дивись, як на свої.
Братство проіснувало 35 років. Друзі листувалися, щороку 30 грудня зустрічалися
сім’ями, проводили разом літні канікули. 30 грудня 1921 року в останній раз
зібралось разом братство.
Коли в 1942 році Вернадський одержав Сталінську премію (200 тис. руб.), то
100 тис. руб. він передав на оборону країни, а решту розділив між друзями і
вдовами померлих друзів, собі не залишивши нічого.
Ядро Братства (разом з дружинами) склали:


Слайд #8
Шаховський Д.І.
(1861 – 1939),
історик
Ольденбург С.Ф.
(1863 – 1934),
індолог
Гревс І.М.
(1860 – 1941),
історик
Корнілов О.О.
(1862 – 1925),
історик
Краснов А.М.
(1862 – 1914),
ботанік
Вернадський В.І.


Слайд #9
У 1886 році Вернадський одружується…
З Наталією Єгорівною Старицькою (1861 – 1942) Володимир Іванович
прожив, за його словами, “душа в душу і думка в думку” майже 56
щасливих років


Слайд #10
1889
Переїзд на роботу до Москви; обраний членом-кореспондентом Британськоiї асоцiацii наук; членом Французького мiнералогiчного товариства.
1890
Обраний приват-доцентом Московського унiверситету.
1891
Бере участь в експедицiї В. Докучаєва в Полтавську губернiю, захистив магiстерську дисертацiю на тему "О группе силлиманита и роли глинозема в силикатах", призначений завiдувачем кафедри мiнералогiї Московського унiверситету; обраний членом товариства любителiв природознавства, антропологiї та етнографiї при Московському унiверситетi, членом Московського товариства сiльського господарства.
Московський університет,
фото 1880-ті роки
Наукова
діяльність


Слайд #11
1892-1911
Призначений завiдувачем Мiнералогiчного кабiнету Московського унiверситету.
1892
Публiкує статтю: Кременчугский уезд: отчет Полтав. губерн. земству. - Спб.: Тип . Е. Евдокимова, 1892. - 145 с.
1893
Обраний членом Мiнералогiчного товариства (Петербург), членом дослiдних наук при Харкiвському унiверситетi.
1894
Впроваджує вперше в Росiї в навчальну програму систематичнi мiнералогiчнi екскурсiї, видає створений ним курс "Лекцiї по кристалографiї".
1897
Захищає в Петербурзькому унiверситетi докторську дисертацiю на тему "Явления скольжения кристаллического вещества", обраний професором Вищих жiночих курсiв.
1899
Створює теорiю будови силiкатiв, дослiджує сопки Криму i Таманi.
1902
Обраний членом Психологiчного товариства.
1903
Обраний членом Львiвського наукового товариства iм. Т.Г. Шевченка.
1905
Обраний членом конституцiйно-демократичної партii Росiї, членом Всеросiйської лiги освiти.


Слайд #12
1906
Обраний ад'юнктом Росiйської академiї наук.
1908
Обраний екстраординарним академiком Росiйської академiї наук, членом Комiтету слов'янського взаємозв'язку, членом товариства слов'янської культури.
1909
Обраний членом товариства єднання народностей Росiї, членом товариства сприяння успiхам дослiдницьких наук iм. Х.С. Леденцова.
1911
Обраний членом Росiйського географiчного товариства, почесним членом Московського товариства дослiдникiв природи, членом товариства дiячiв перiодичноi преси й лiтератури.
1912
Обраний ординарним академiком Росiйськоi академii наук, членом Лiтературно-художнього гуртка iм. О.I. Герцена.
1914
Обраний директором Геологiчного й Мiнералогiчного музею iм. Петра Великого, почесним членом Мiнералогiчного товариства; публiкує працю: Очерки по истории естествознания в России в XVIII в. // Рус. мысль. - 1914. - N 1. - С. 1-23.
1915
Обраний Головою Ради по вивченню продуктивних сил Росiї; публiкує працi: О ближайших задачах Комиссии по изучению производительных сил России. - Пг. - Тип. Имп. Акад. наук, 1915. - 15 с., Об изучении естественных прозводительных сил России // Изв. Имп. Акад. наук. Сер. 6. - 915. - 15 с.
1916
Починає роботи по живiй речовинi.


Слайд #13
В колі сім’ї
син – Георгій
дочка - Ніна
25 років разом
1911
З дружиною та дочкою, 1921
1940 рік
З дочкою
З внучкою
Тетяною


Слайд #14
Гео́ргій (Джордж) Володи́мирович Верна́дський (* 20 серпня 1887, Санкт-Петербург — † 12 червня 1973, Нью-Гевен, штат Коннектікут, США) — російський і американський історик українського походження. Фахівець у галузі історії Русі і Росії.
Син Володимира Вернадського, онук Івана Вернадського.
Закінчив Московський університет. Захистив дисертацію, присвячену російському масонству доби Катерини II.
Навчався в Берлінському та Фрайбурзькому університетах.
У 1917—1918 роках був професором Пермського університету, у 1918—1920 роках — професором Таврійського університету в Сімферополі.
Від 1920 року — в еміграції.
У 1922—1927 роках був професором Карлового університету в Празі, у 1927—1956 роках — професором Єльського університету в США.
Був прибічником євразійської історичної концепції.


Слайд #15
В роки I світової війни жила з батьками в Україні. В 1922 р. переїжджає до Чехословаччини, закінчила там медичний факультет Празького Карлового університету. Працювала в представництві Російського червоного хреста в Празі. В 1926 році вийшла заміж за М.П.Толя[1].
В 1929 році народжується дочка Тетяна.
В 1939 році вони переїхали в США, де в 1940-1953 рр. Ніна працювала в психіатричній клініці недалеко від міста Бостона.
[ред.] Примітки
↑ Толь Микола Петрович (1894 — 1975) — археолог, чоловік дочки Вернадського, Ніни Володимирівни. Доктор філософії Карлового університету (Прага), співробітник Кондаковського інституту, потім в США - співробітник Art School Йельского університету.
Толь (Верна́дська) Ні́на Володи́мирівна (1898 — 1986) — лікар-психіатр, виїхала з Росії у 1922 р., жила і працювала у Чехословаччині (1922 — 1939), США (1939 — 1986), донька Володимира Вернадського.


Слайд #16
Радянський період життя і творчості
1918
Призначений Головою Комiсiї по виробленню законопроекту по створенню Української академiї наук, нацiональної бiблiотеки України, обраний першим Президентом Всеукраїнської академiї наук у Києвi; публiкує працi: Вiд Тимчасового Комiтету для заснування Нацiональноiї бiблiотеки Української держави в Києвi - К.: Друк. А.I. Гросмана, 1918. - 16 с.; В справi заснування Української Академiї Наук у Києвi: промова акад. В.I. Вернадського // Збiрник праць Комiсiї для вироблення законопроекту про заснування Українськоi Академiї Наук у Києвi. - К.: 1919. - С. 5-8.
1920
Обраний ректором Таврiйського унiверситету
1921
Переїжджає до Петрограду, починає серiю робiт по бiогеохiмiї, призначений директором Геологiчного й Мiнералогiчного музеїв, створює метеоритний вiддiл при музеях, вiддiл живої речовини при Радi по вивченню виробничих сил.
1922
Призначений директором Радiєвого Iнституту.
1926
Обраний iноземним членом Чеської академiї наук i мистецтв, iноземним членом Югославської академiї наук i мистецтв, членом Геологiчного товариства Францiї, членом Нiмецького хiмiчного товариства, членом Нiмецького мiнералогiчного товариства, членом Американського мiнералогiчного товариства, Таврiйського товариства iсторiї, археологiї та етнографiї; публiкує працю: "Бiосфера" (Ленинград. Научн. хим-техн. из-во, 1926. - 232 с.).


Слайд #17
1928
Обраний членом-кореспондентом Паризької Академiї Наук.
1929
Публiкує працю "La biosphere". - Paris: Alcan. - 1929. - XII. - 232 p.
1930
Обраний членом-кореспондентом Чехословацького мiнералогiчного й геологiчного товариства, президентом Ленiнградського товариства природодослiдникiв.
1934
Створює комiсiю по важкiй водi АН СРСР
1935
Обраний вiце-президентом Московського товариства природодослiдникiв.
1936
Обраний почесним членом товариства бiологiчної хiмiї Iндiї.
1938
Призначений Головою комiтету по метеоритах; обраний iноземним членом-кореспондентом Бельгiйського геологiчного товариства.
1939
Організував і очолив комісію по ізотопах. Обраний членом 3-х відділень АН СРСР: геолого-географічних, хімічних і фізико-математичних наук.
1940
Початок роботи над проблемою “Життя в космосі”. Участь в роботі наукових конференцій по порівняльній фізіології та по проблемах пегматитів (Київ).
1941
Евакуація в санаторій Борове Кокчетавської області Казахстану.
1942
Нагороджений Державною (Сталінською) премією СРСР за багаторічну роботу в області науки і техніки. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору за заслуги в розвитку геохімії і генетичної мінералогії.


Слайд #18
З асистентами (Ферсман О.Є. стоїть) 1911
В робочому кабінеті 1921
1930
Одне з останніх фото


Слайд #19
1943
Смерть дружини. Повернення із евакуації до Москви.
1944
Публiкує працю “Несколько слов о ноосфере” // Успехи современной биологии. - 1944. - Т. 18., вып. 2. - С. 113-120; обраний почесним членом Всесоюзного хiмiчного товариства iм. Д.I.Менделєєва. Затверджений членом комісії АН СРСР з історії біологічних наук в Росії.
1945 6 сiчня
Помер о 5-й годині дня на 82 році життя від крововиливу в мозок, похований на Новодiвичому цвинтарi в Москвi.
Пам’ятник на могилі
В.І.Вернадського


Слайд #20
В.І.Вернадський і Україна
В.І.Вернадський (у центрі) з родиною
у Великих Шишаках (Полтавщина). 1916 р.
Багато років життя Вернадського
пов’язані з Україною. У Харкові
минули його перші десять
щасливих літ. На Полтавщині в
селі Великі Шишаки Вернадські
мали садибу, куди майже щороку
приїздили на літо всією родиною.
Батько багато розповідав Володі
Про історію та культуру українсь-
кого народу, про походження
роду Вернадських. Один з предків
по батьковій лінії належав до
запорізької старшини, воював у
війську Богдана Хмельницького.
“Завжди, коли починаю якусь
справу, у мене в голові проноси-
ться запорізька приказка:
“або збуду, або вдома не буду!”,
з якою вони кидалися на якусь
важку справу.” (з листа, 1886 р.)


Слайд #21
Доля України і її народу хвилювали Вернадського завжди:
“у Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах
я із всім завзяттям візьмуся за неї. У Києві, якщо в якомусь будинку побачать
портрет Шевченка, то його відбирають.” (із щоденника, 1878 р.)
“Відродження української мови та інтересу й відчуття своєї національної
особистості я гаряче переживаю і цим відрізняюся від тутешніх кадетів. Слід сказати,
що в Полтаві серед українців майже немає яскравих людей і справжнього
національного міцного середовища немає. Чи можна за цих умов створити щось
міцне? Особливо якщо вони діятимуть кулаком і палицею!” (з листа до
М.П.Василенка,академіка, юриста, міністра народної освіти в уряді Скоропадського,
1918 р.)
“Ви знаєте, яка мені дорога Україна, і як глибоко українське відродження
проникає весь мій національний та особистий світогляд, і я вважаю, що на мою долю випало велике щастя взяти в ньому участь… І хоча в моєму світогляді
сталися під впливом подій глибокі зрушення – моє ставлення до української
культури та її майбутнього залишилося незмінним.” (з листа до М.П.Василенка,
1921 р.)
В.І.Вернадський написав статтю “Українське питання і російське суспільство”, яка була вперше опублікована лише у 1988 році.
Саме Володимир Вернадський, вчений та громадянин світу, доклав чималих зусиль для створення Української Академії Наук і став її першим “головою” (президентом) у
1918 році.
Очолив універсальну Національну бібліотеку України при УАН у 1918 році.


Слайд #22
Революційність наукових поглядів В.І.Вернадського
“Найперше місце у моєму житті займав і займає науковий пошук, наукова
робота, вільна наукова думка, і творче шукання правди особистістю”.
(запис у щоденнику)
В одному із французьких наукових журналів В.І.Вернадського названо
хрещеним батьком глобальної екології


Слайд #23
В.І.Вернадський читав наукову літературу на 15 іноземних мовах, деякі свої
наукові статті писав французькою, англійською, німецькою мовами. Окремі
праці Вернадського за його життя не друкували, інші – вилучали з друку і продаж
та забороняли. Його думки та наукові погляди часто були пророчими:
“Неможливо відкласти турботу про вічне і велике на той час, коли буде досягнута
для всіх можливість задоволення своїх елементарних потреб. Інакше буде пізно.”
“Ми стоїмо перед майбутнім владарюванням радіоактивної енергії, більш
потужної, ніж електрична”
“Вдивляючись у зміни, що вносяться новою геологічною силою – силою
культурного людства - створеною підготовкою мільйонів років змін живої
речовини, - бачиш, що агентом, який приводить її в рух, є свідомість, розум,
нова сила на нашій поверхні”
“В науці нема до цих пір ясної свідомості, що явища життя і явища неживої
природи, взяті з геологічної, тобто планетної, точки зору, є проявами
єдиного процесу”


Слайд #24
“З усього обсягу фактів, точно встановлених, мені здається випливає, що
цим майбутнім людства є автотрофність людства – більш простими
словами, незалежність його існування від навколишньої живої матерії –
рослин і тварин”
“Ідеї вічності та безначальності життя, тісно пов’язані з її організованістю,
є тією течією наукової думки, послідовне проявлення якої відкриває
перед науковою творчістю надзвичайно широкі горизонти”


Слайд #25
Роботи Вернадського,
сучасні видання:


Слайд #26
“Десятиліттями, цілими століттями будуть вивчатися і поглиблюватися його геніальні ідеї, а в працях його - відкриватись нові сторінки, що послужать джерелом нових пошуків; багатьом дослідникам доведеться навчитись його гострій, наполегливій і відточеній, завжди геніальній, але важко зрозумілій творчій думці; молодим же поколінням він завжди буде служити учителем в науці і яскравим зразком плідно прожитого життя”
(академік О.Є.Ферсман, учень
В.І. Вернадського)


Слайд #27
Вшанування пам’яті Володимира Івановича Вернадського
Проспекти ім. Вернадського
у Києві
та Москві


Слайд #28
Меморіальні дошки Вернадському на будівлях Радієвого інституту
(Москва) та готелю “Вікторія” (Кременчук)


Слайд #29


Слайд #30
Пам’ятники Вернадському
у Києві та Кременчуці


Слайд #31
Таврійський Національний Університет
ім. В.І.Вернадського
(Сімферополь)
Інститут геохімії та
аналітичної хімії
ім. Вернадського
РАН, Москва


Слайд #32
Національна бібліотека України
ім. В.І.Вернадського
м. Київ


Слайд #33
Антарктична науково-дослідна
станція “Академік Вернадський”
65º15´пд.ш., 64º16´зах.д. – о. Галіндез


Слайд #34
Наукові читання академіка
В.І.Вернадського в Національній
Бібліотеці України
(Росія)


Слайд #35
З метою відзначення вчених за видатні досягнення в галузі природничих, технічних та соціогуманітарних наук, наукові праці, відкриття та винаходи, що мають важливе наукове й практичне значення та утверджують авторитет української науки, на честь першого президента Української академії наук – видатного вченого, академіка Володимира Івановича Вернадського, а також з нагоди святкування  85-річчя створення Академії у 2003 році Президією НАН України засновано золоту медаль імені В.І.Вернадського Національної академії наук України.
Золота медаль імені В.І.Вернадського є найвищою відзнакою НАН України, яка присуджується щорічно до дня народження академіка В.І.Вернадського (12 березня) двом вченим – одному вітчизняному і одному зарубіжному.
Медаль присуджується лише окремим особам персонально як за окремі наукові досягнення, так і за сукупність наукових праць.
Одна і та ж особа не може бути нагороджена медаллю більше одного разу.
Медаль не присуджується посмертно, окрім випадку, коли лауреат помер після прийняття рішення про його нагородження.


Слайд #36
В презентації використані матеріали, підготовлені
творчою групою вчителів географії Надвірнянського району.
Звучала музика Ріхарда Вагнера з опери “ПАРСІФАЛЬ” – один з
улюблених музичних творів В.І.Вернадського.
“Мені чужий капіталістичний лад, але чужий і тутешній (соціалістичний).
ЦАРСТВО МОЇХ ІДЕЙ ПОПЕРЕДУ…”
(із щоденника В.І.Вернадського, 1931 рік)


Слайд #37
Виконав:
Учень 11-Б класу
Ганачівський Роман