Презентація "Чорні діри"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Чорні діри"
Слайд #1
Чорні діри


Слайд #2
ЧОРНІ ДІРИ - кінцевий результат діяльності зірок, маса яких більша сонячної в п'ять або більше разів. Після використання всіх резервів ядерного пального і припинення реакцій зірка вмирає.


Слайд #3
Радіус Шварцшільда
У 1906 році німецький фізик Шварцшільд отримав розв’язок рівнянь загальної теорії відносності для поля тяжіння сферичного тіла. З цього розв’язку випливає висновок: сила тяжіння, що діє між масою М і часткою m на відстані r від центру тяжіючої маси, зростає до нескінченності при r = 2GM / cc, де G - гравітаційна постійна, c - швидкість світла.


Слайд #4
Структура чорної діри
Промені світла відхиляються потужним гравітаційним полем, що оточує чорну діру. Далеко від діри промені викривляються слабо. Якщо ж промінь проходить зовсім поряд з дірою, вона може захопити його на кругову орбіту або засмоктати в себе повністю.
сингулярність- вся речовина чорної діри зібрана в нескінченно малу точку нескінченної щільності в самому її центрі.
горизонт подій- межа чорної діри


Слайд #5
 
астроном Карл Шварцшільд (Karl Schwarzschild, 1873-1916) в останні роки свого життя, використовуючи рівняння загальної теорії відносності Ейнштейна, розрахував гравітаційне поле навколо маси нульового обєму.


Слайд #6
Астрономи спостерігали вибухи наднових зірок і виявили на їх місці плямисті об'єкти, які, на їх думку, і є чорними дірами.


Слайд #7
Система зірка-і-чорна діра знаходиться приблизно на віддаленні в 10,000 світлових років у межах нашої галактики Чумацького шляху.


Слайд #8
Вважається, що чорні діри, розміром із зірку, є тілами великих зірок, які просто зменшилися до таких розмірів після того, як витратили все своє водневе паливо.


Слайд #9
Як відомо, «чорні діри» не можна виявити безпосередніми спостереженнями - їх існування встановлюється по тому потужному впливу, який вони чинять на інші об'єкти або по потужному рентгенівському випромінюванню.


Слайд #10
Спостереження за так званими системами подвійних зірок, коли в телескоп видно лише одну зірку, дають підставу вважати, що невидимий партнер - чорна діра. Зірки цієї пари розташовані так близько одна до одної, що невидима маса "висмоктує" речовину видимої зірки і поглинає її.


Слайд #11
У деяких випадках вдається визначити час обороту зірки навколо її невидимого партнера і відстань до невидимки, що дозволяє розрахувати приховану від спостереження масу.


Слайд #12
Обертаються гаряча блакитна зірка і, по всій ймовірності, чорна діра з масою, рівною 16 масам Сонця.


Слайд #13
З незрозумілих поки причин, згасаюча зірка трансформується в наднову перш, ніж вибухнути.


Слайд #14
Красиво, але надзвичайно небезпечно.


Слайд #15


Слайд #16