Презентація "Зорі та їх класифікація. Подвійні зорі. Фізичні змінні зорі"

+7
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Зорі та їх класифікація. Подвійні зорі. Фізичні змінні зорі"
Слайд #1
Зорі та їх класифікація. Подвійні зорі. Фізичні змінні зорі


Слайд #2
Зо́рі  — велетенські розжарені, самосвітні небесні тіла, у надрах яких ефективно відбуваються (або відбувались) термоядерні реакції.


Слайд #3
Блиск зір
Блиск зірки – це величина, що характеризує освітленість, яка створюється зіркою на плоскості, перпендикулярній падаючим променям. Одиницею виміру Б. з. служить зоряна величина.


Слайд #4
КОЛІР ТА ТЕМПЕРАТУРА ЗІР


Слайд #5
Найяскравіша зоря північної півкулі неба
СІРІУС


Слайд #6
Визначення відстані до зір
Відстань до зір вимірюють у світлових роках , але в астрономії ще використовують одиницю парсек — відстань, для якої річний паралакс p=1.


Слайд #7
Подвійна зоря — система з двох гравітаційно пов'язані зір, які звертаються навколо спільного центру мас по екліптичних орбітах. Інколи трапляються системи із трьох і більше зірок; у тому загальному разі система називається кратною зіркою.


Слайд #8
Подвійна зоря — система з двох гравітаційно пов'язані зір, які звертаються навколо спільного центру мас по екліптичних орбітах. Інколи трапляються системи із трьох і більше зірок; у тому загальному разі система називається кратною зіркою.


Слайд #9
Види подвійних зірок та їх спостереження
Візуально-подвійні зорі
Затемнювано-подвійні зорі
Спектрально-подвійні зорі
Оптично подвійні зорі


Слайд #10
Подвійні зорі, які можна побачити окремо, називають видимими подвійними чи візуально-подвійними. Для цих зірок вдається визначити зміну з часом позиційного кута й оцінити період обертання. Такою зіркою є Сіріус, що складається з компонентів A і B, що легко розрізняються в звичайний телескоп.
Компоненти більшості подвійних систем занадто близькі одна до одної або ж занадто віддалені від Сонячної системи, через що їх неможливо розрізнити навіть за допомогою найпотужніших телескопів. В цьому випадку їхню подвійність можливо виявити за деякими іншими ознаками:
Візуально-подвійні зорі


Слайд #11
Спостерігаються завдяки коливаннями блиску, створеними періодичними затьмареннями однієї зірки іншою, це відбувається в тих рідкісних випадках, коли Земля перебуває в одній площині із орбітами зірок. Внаслідок чого відбувається періодичне поперемінне затемнення одним компонентом іншого та навпаки. Відповідно спостерігається два зниження яскравості протягом одного циклу. Менше зниження, коли яскравіша зоря закриває від нас більш тьмяну і сильніше падіння видимої зоряної величини, коли відбувається навпаки.
Затемнювано-подвійні зорі


Слайд #12
Спостерігаються завдяки періодичним зсувам спектральних ліній.
Якщо подвійна зірка має достатньо значний власний рух, то можна спостерігати періодичні відхилення траєкторії руху головного компоненту на небесній сфері від прямої лінії.
Спектрально-подвійні зорі


Слайд #13
Іноді буває, що дві фізично не пов'язані між собою зірки випадково проектуються на дуже близькі одна до одної точки небесної сфери. Такі зірки називаються оптично подвійними — на противагу «істинним», фізично подвійним. Класичним прикладом таких зірок є Міцар і Алькор у сузір'ї(Великої Медведиці
Оптично подвійні зорі


Слайд #14
Подвійні зорі утримуються разом взаємним тяжінням. Обидві зорі подвійної системи обертаються по еліптичних орбітах навколо деякою точки, що лежить з-поміж них і називається центром гравітації цих зір. Якщо відстань між партнерами дуже велика, орбітальний період може вимірюватися роками, інколи ж цілим століттям чи більше. Для тісних систем їх орбітальний період може становити лише кілька годин. Що стосується, обертання досить масивних зірок навколо загального центру ваги на близькій відстані один від одного, стають помітними релятивістські ефекти, такі як усунення периастра і зменшення орбітального періоду за рахунок випромінювання системою гравітаційних хвиль (останнє призводить до того, що наприкінці дві зірки зіштовхуються).
Гравітаційна взаємодія між компонентами


Слайд #15
Є різні подвійні зірки: бувають дві схожі зорі у парі, а є різні (зазвичай, це червоний гігант та білий карлик). Але, незалежно від своїх типу, ці зорі найкраще піддаються вивченню: аналізуючи їхню взаємодію, вченим вдається з'ясувати майже всі параметри, включаючи масу, форму орбіт і навіть характеристики близько розташованих до них зір. Зазвичай, ці зорі мають дещо витягнуту форму внаслідок взаємного тяжіння. Приблизно половина всіх зір нашої Галактики належить до подвійних систем, отже подвійні зірки, які працюють по орбітам одна навколо іншої, явище дуже поширене.
Компоненти подвійних зір


Слайд #16


Слайд #17
Визначення маси подвійних та поодиноких зір


Слайд #18
Розміри зір та густина речовини в їх надрах
Розміри зірок у більшості випадків повязані величиною діаметра Землі та розміром планетних орбіт. У рідких випадках розміри зірок більше ніж в 2000 раз за діаметр Сонця.


Слайд #19
Надгіганти


Слайд #20
Яскраві гіганти


Слайд #21
Субгіганти


Слайд #22
Гіганти


Слайд #23
Карлики. Сонце


Слайд #24


Слайд #25
Причини зміни блиску фізично змінних зір
Пульсуючі змінні
Еруптивні змінні
ЦефеїдиВіргінідиЛіриди Довгоперіодичні змінні Напівправильні змінні
Нові зоріНовоподібніЗорі типу Близнят Наднові зорі


Слайд #26
Цефеїди – пульсуючі зорі. Використання цефеїд
Цефеїди – це зорі, блиск яких періодично змінюється (за період від 0,07 до 70 діб). Найвідоміші цефеїди:
Цефея
Полярна зірка
Орла


Слайд #27
Спалахуючі зорі
Спалахуючі — змінні зірки, які різко й неперіодично збільшують свою світність у кілька разів в усьому діапазоні від радіохвиль до рентгенівського випромінювання.
Петлі зіркових плям в ультрафіолеті


Слайд #28
Нові зірки
Зорі спектральних класів О та В, які протягом кількох днів збільшують свою яскравість у сотні мільйонів разів, називають Новими. Інколи Нова випромінює майже стільки ж енергії, скільки виділяють разом усі зорі в галактиці — такі зорі мають назву Наднових.
Наднові зірки
Наднові - зорі, які завершують свою еволюцію катастрофічним вибухом.Наднові зірки - зірки, блиск яких при спалаху збільшується на десятки зоряних величин протягом декількох доби.


Слайд #29