Презентація "Наднові зорі"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Наднові зорі"
Слайд #1
Наднові зорі


Слайд #2
Наднова — це катастрофічна перебудова внутрішньої структури зорі.
У V ст. н. є. китайські хроніки зафіксували появу на небі зорі-гості, яка сяяла настільки яскраво, що її було видно навіть удень.


Слайд #3
Світність такої зорі може збільшитися в десятки мільйонів разів, а спалах триває кілька днів або тижнів. Усі нові та наднові, що спалахують, входять до складу тісних подвійних систем, де одним із компонентів є білий карлик. На його поверхню натікає речовина від другого компонента системи, багатого на Гідроген. Після нагромадження критичної маси відбувається термоядерний вибух.


Слайд #4
Загалом спалахи наднових зір — явище достатньо рідкісне за земними масштабами. У гігантській галактиці вони спостерігаються з частотою одна за кілька десятків років. Усього за другу половину XX століття спостерігалося близько 1000 спалахів.


Слайд #5
Повна кількість енергії, випромінена зорею за час спалаху, наближається до кількості сонячного випромінювання за мільярд років . Енергії, що звільнилася при спалаху наднової, досить для того, щоб розсіяти в просторі всю речовину зірки масою, сумірною з масою Сонця.


Слайд #6
Наднові зорі діляться на два типи.
Основні відмінності між ними полягають у спектрі випромінювання і кривій блиску (залежність потужності випромінювання від часу). Крім того, наднові І типу спостерігаються у всіх галактиках, а наднові II типу — тільки в спіральних галактиках.


Слайд #7
Наднові залишають на небі помітні сліди, які можуть спостерігатися із Землі. Оболонки, викинуті при вибуху, рухаються зі швидкістю близько 10 тис. км/с. При цьому вони взаємодіють із середовищем, наслідком чого є виникнення безлічі ефектів, що спостерігаються сучасними засобами астрономії. В окремих випадках можна спостерігати і самі оболонки.


Слайд #8
Залишки спалаху наднових:
Пульсари
Туманності


Слайд #9
Першим космічним об'єктом, ототожненим із надновою, була Крабоподібна туманність. У 1928 році Хаббл довів, що вона є залишком зорі, що спалахнула в 1054 році в сузір'ї Тельця. Цілком збігалися координати двох об'єктів, а екстраполяція власних рухів волокон туманності показала, що близько 900 років тому кутові розміри її були настільки малими, що на небі вона виглядала тільки точкою.


Слайд #10
Крабоподібна туманність є радіоджерелом, рентгенівським джерелом, усередині неї знаходиться короткоперіодичний пульсар. Оптичне світіння Крабоподібної туманності має яскравий безперервний спектр. Крім того, вона випромінює ще спектральні лінії. їхнім джерелом є мережа волокон, що розширюється зі швидкістю більше 1000 км/с.


Слайд #11
У центральній частині туманності був виявлений пульсар — нейтронна зоря з періодом 0,033 с.
Пульсар у Крабоподібній туманності випромінює не тільки радіохвилі, але й оптичні й рентгенівські кванти. Оптичний об'єкт, що спостерігається в її центрі, є саме пульсаром, що підтверджується періодичністю його оптичного випромінювання, період якого точно дорівнює періодові радіопульсара. Тривалі спостереження показали, що пульсари є залишками спалахів наднових зір. На сьогодні відомо більше 400 пульсарів.


Слайд #12
Виконала учениця 11-А класуСЛИВКА ОЛЕНА