Презентація "Видимий рух планет"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Видимий рух планет"
Слайд #1
Видимий рух планет.Конфігурації та умови видимості планет
Виконали: Новакова Олена та
Сардаковська Тетяни


Слайд #2
Планети поділяються на дві групи:
нижні (внутрішні, ближчі до Сонця, ніж Земля) – Меркурій і Венера
и верхні – Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун (більш віддалені від Сонця, ніж Земля)
Нижні планети
Верхні планети
Земля


Слайд #3
Оскільки при спостереженнях із Землі на рух планет навколо Сонця накладається ще і рух Землі по своїй орбіті, планети переміщаються по небосхилу то зі сходу на захід (прямий рух), то із заходу на схід (зворотній рух).


Слайд #4
Петлеподібний рух є наслідком різних швидкостей руху планет


Слайд #5
Характер видимого руху планети залежить від того,
до якої групи вона належить.
Розміри петлі тим менші, чим більша відстань між планетою і Землею.
Планети описують петлі, а не просто рухаються взад-вперед по одній лінії виключно через те, що площини їх орбіт не співпадають з площиною екліптики.


Слайд #6
Деякі взаємні розміщення Землі, планети і Сонця називають конфігураціями планети. Для внутрішніх планет їх чотири.
90о
Земля
Орбіта нижньої планети
(Венера)
Орбіта Землі
Західна елонгація
Східна елонгація
Нижнє сполучення
Верхнє сполучення


Слайд #7
Поблизу сполучень внутрішню планету спостерігати надзвичайно важко – вона візуально знаходиться поряд з Сонцем, а тому губиться у його променях. В цей час її видно як вузький серпик (аналогічний місячному).
Фото Венери поблизу сполучення
В момент нижніх сполучень можна спостерігати доволі рідкісне явище – проходження планети по диску Сонця (транзит планети). Воно може тривати кілька годин і є досить цікавим для астрономів.
В момент верхніх сполучень планета ховається за диском Сонця.
Проходження Венери по сонячному диску


Слайд #8
Кутова відстань Венери від Сонця менша, ніж кутові відстані Місяця і Юпітера.
Місяць, Юпітер і Венера у вечірньому Парижі.
Кутове віддалення планети від Сонця називається елонгацією.
Найбільша елонгація
Меркурія - 28°, а Венери - 48°.
При східній елонгації внутрішню планета видно на заході, в променях вечірньої зорі, невдовзі після заходу Сонця.


Слайд #9
При західній елонгації внутрішню планету видно на сході над горизонтом, у променях вранішньої зорі, незадовго до сходу Сонця.
Моменти західної та східної елонгації – найкращий час для спостереження внутрішніх планет.
Венера і Сатурн


Слайд #10
Юпітер і Венера на світанку


Слайд #11
 Конфігурацій зовнішніх планет теж чотири.
Земля
Орбіта верхньої планети
(Марс)
Орбіта Землі
Західна квадратура
Східна квадратура
Сполучення
Протистояння


Слайд #12
Під час протистоянь умови для спостереження зовнішніх планет із Землі найкращі: по-перше, планети в цей час перебувають на найближчій відстані до Землі, по-друге, зовнішня планета у цей час перебуває з протилежного боку, ніж Сонце, тому її зручно спостерігати цілу ніч, по-третє, із Землі в цей час ми спостерігаємо освітлену Сонцем півкулю планети.
Варто також врахувати, що не всі протистояння однакові. Оскільки орбіти планет не кругові, а еліптичні, то в момент протистоянь планета і Земля можуть бути то ближче, то далі одна від одної. Протистояння, під час яких відстань між планетою і Землею мінімальна, називають великими протистояннями. Наприклад, великі протистояння Марсу повторюються кожні 15-17 років, тоді як звичайні – кожні 2 роки.


Слайд #13
 Зовнішні планети можуть
перебувати на довільній кутовій відстані від Сонця
Юпітер і Сатурн поблизу розсіяного зоряного
скупчення Плеяди в сузір’ї Тельця


Слайд #14