Презентація на тему «Зорі» (варіант 1)

Зорі
Підготувала учениця 11 класу
Пехньо Олександра

Галактика, в перекладі з грецької мови молоко. Назва нашої Галактики – Молочний Шлях, українська народна назва – Чумацький Шлях.

Переважна більшість зір Галактики, а їх за сучасними оцінками налічується понад 200 млрд., сконцентрована в плоскому диску, що його ми бачимо на небі як смугу Чумацького Шляху, а також у спіральних відгалуженнях.

Найближчі до Землі зірки обертаються навколо загального центру мас, утворюючи загалом велетенську зоряну систему – галактику Чумацький Шлях, радіус якої сягає 4·1022 км.

Якщо говорити про масу видимої речовини нашої Галактики, то приблизно 95 % її припадає на зорі, а близько 5 % — на міжзоряний газ і пил.

Сонце — одна із зірок, причому середня за своїми розмірами і світністю.
Зо́рі, (Зірки́) — велетенські розжарені, самосвітні небесні тіла, у надрах яких відбуваються (відбувались) термоядерні реакції.

Зорі — найпоширеніші у Всесвіті об'єкти, з них складаються більші структурні утворення — галактики.
Зорі складаються з сильно нагрітого іонізованого газу, стиснутого спільним гравітаційним притяжінням. При заглибленні в надра зорі тиск, густина і температура газу зростають (у центрі зорі температура досягає 15-20 млн. градусів).

Температура поверхні найбільш гарячих вироджених карликів може досягати 50—100 тис. кельвінів.
велетні
карлики (Сонце)
одинокі,
подвійні і кратні,
затемнено-кратні,
змінні
нові.
Розрізняють зорі:

Від 1250 до 1800 року люди знали лише 9 нових зірок. Вважають, що поява нової зірки, яка з'явилась 125-го року до різдва Христового, і спонукала Гіппарха зробити перепис зірок.

Зорі є джерелом променевої енергії, що створюєтся в їхніх надрах і випромінюється у космічний простір. Зорі складаються з сильно нагрітого іонізованого газу, стиснутого спільним гравітаційним притяжінням.

Температуру зовнішніх шарів зорі визначають за їх кольором:
червоні зорі мають 2000 – 3000С, жовті – 6000 -70000 С,білі – 120000 С, голубі – 250000 С.

Зорі
подвійні зорі (вони обертаються навколо спільного центра маси)
нейтронні
змінні (перебувають у нестаціонарному стані).

Нейтронні зорі – це надгусті зорі, речовина яких складається в основному з виродженого газу нейтронів з невеликою доміжкою інших елементарних частинок. компактне, надзвичайно щільне тіло діаметром усього близько 15—20 км.
Маса нейтронної зорі близька до маси Сонця. Вони є кінцевими стадіями еволюції зір з масами до двох мас Сонця і утворюються після спалахів наднових зір.
Середня густина речовини таких зір досягає дивовижної величини — 10м грамів у кубічному сантиметрі. Це густина ядерної речовини.

Існування нейтронних зірок пророчив ще в 1932 р. радянський фізик Лев Давидович Ландау. Але виявити їх вдалося тільки в 1967 р. за незвичним імпульсним випромінюванням.
Природно, після того як виявився зв'язок пульсарів із залишками спалахів сверхнових, було висловлене думка, що пульсари і нейтронні зірки - це ті самі об'єкти.

Пульсар — космічне джерело електомагнітного випромінювання, що реєструється на Землі у вигляді імпульсів — сплесків, які періодично повторюються.

Перший пульсар відкрили Джоселін Белл і Ентоні Х'юїш у 1967. Джерелом імпульсів вважається нейтронна зоря з сильним магнітним полем, яка обертається і має вузькоспрямоване випромінювання.

Джоселін Белл -англійський астроном, яка відкрила пульсари. Народилася в 1943 р.
Ентоні Х'юїш – англійський фізик , лауреат Нобелівської премії з фізики 1974 року (спільно з Мартіном Райлом) «за піонерські дослідження в області радіофізики» і «за його (Х'юіша) визначальну роль у відкритті пульсарів»…

Схема пульсару
(електронної зірки)

У радіопульсарів спостерігаються стрибкоподібні зменшення періодів — глітчі. Їх намагаються пояснювати перебудовою внутрішньї структури нейтронної зорі, наприклад зсувами кори (зоретруси) або фазовими переходами ядерної речовини.
Більшість пульсарів спостерігаються у радіодіапазоні. В наш час відомо більш 1000 пульсарів.

Пульсарне відскакування— спостережний феномен, суть якого полягає в тому, що нейтронні зорі —рухаються з надмірно великими швидкостями.
Радіопульсари мають швидкість близько 30-40 км/с. Також відомо немало пульсарів зі швидкостями 200-500 км/с, а у деяких випадках оцінки швидкостей сягають 2000 км/с.

випромінюють електромагнітні хвилі?
Яким же способом пульсари

При стиску зірки, збільшується не тільки її щільність. Відповідно до закону збереження моменту кількості руху, зі зменшенням радіуса зірки росте швидкість її обертання. При колапсі величезної масивної зірки до розмірів порядку декількох десятків кілометрів період обертання зменшується до сотих і навіть тисячних часток секунди, тобто до характерних періодів змінності пульсарів. Крім цього сильно ущільнюється і магнітне поле зірки.

При стиску зірки, збільшується не тільки її щільність. Відповідно до закону збереження моменту кількості руху, зі зменшенням радіуса зірки росте швидкість її обертання. При колапсі величезної масивної зірки до розмірів порядку декількох десятків кілометрів період обертання зменшується до сотих і навіть тисячних часток секунди, тобто до характерних періодів змінності пульсарів. Крім цього сильно ущільнюється і магнітне поле зірки.

При стиску зірки, збільшується не тільки її щільність. Відповідно до закону збереження моменту кількості руху, зі зменшенням радіуса зірки росте швидкість її обертання. При колапсі величезної масивної зірки до розмірів порядку декількох десятків кілометрів період обертання зменшується до сотих і навіть тисячних часток секунди, тобто до характерних періодів змінності пульсарів. Крім цього сильно ущільнюється і магнітне поле зірки.

Магнітар —нейтронна зоря
з надпотужним магнітним полем
Хоча магнітар є лише теоретичиною моделлю, а даних, які достовірно підтвердять їх існування немає, астрономи продовжують шукати прояви їх існування.

Чим могутніше магнітне поле манітара, тим швидше він втрачає енергію і уповільнює обертання .Крім усього іншого, для магнітарів характерні викиди рентгенівського і гамма-випромінювання.

Вчені виявили дуже незвичайний магнітар, який, на відміну від типових представників цього класу нейтронних зірок, не володіє могутнім магнітним полем, однак при цьому випускає гамма-випромінювання в характерному для магнітарів режимі.

Після того як зірка вичерпає свої джерела енергії, вона починає остигати і стискуватися. При цьому фізичні властивості газу кардинально міняються, так що його тиск зростає.
Якщо маса зірки невелика, то сили гравітації порівняно слабкий і стиск зірки (гравітаційний колапс) припиняється. Вона переходить у стійкий стан білого карлика. Але якщо маса перевищує деяке критичне значення, стиск продовжується.
При дуже високій щільності електрони, з'єднуючись із протонами, утворять нейтральні частки - нейтрони.

Змінні зорі розрізняються як зорі з потужним випромінюванням у рентгенівському діапазоні, з потужними магнітними полями, з виликою кількістю металів та ін. Неозброєним оком на всій небесній сфері видно близько 6000 сильних зір, а у потужні телескопи видно більш слабкі зорі – їх мільярди.

Дякую за увагу