Твір на тему: «Викривальна сила байок С. Олійника»

Степан Олійник — відомий український поет-сатирик. Він заслужено вважається гідним послідовником творчості вітчизняних засновників сатири І. Котляревського, С. Руданського і О. Вишні. Поет був справжнім громадянином і не міг залишатися осторонь тих негативних явищ суспільного життя і типових вад людей, які потребували сатиричного висміювання. Свої викривальні вірші С. Олійник спрямовував проти міщан, бюрократів, хабарників, кар’єристів, хапуг, ледарів та утриманців у громадських взаєминах та побуті.

Коли читаєш памфлети, фейлетони, гуморески, мініатюри С. Олійника, здається, що все відбувається на твоїх очах. Ти обурюєшся, глузуєш і смієшся разом з автором над кумедною ситуацією або героєм, а потім обов’язково робиш для себе висновок. Вважаю, що саме в цьому є найважливіше значення і сила благородного значення сатиричних творів С. Олійника.

Особисто мені з усієї творчої спадщини поета-сатирика подобаються його байки і вірші для дітей. На сторінках «дитячої» поезії С. Олійника я знайшов багато знайомих облич. У творі «Про Іринку» примхливу онучку, у творі «Бабусин буфет» неслухняну ласунку, а в «Хвостатих кометах» — двієчника.

У байках С. Олійника негативні риси людей викриваються за допомогою образів речей або звірів. Та коли уважніше придивляєшся до цих образів, обов’язково впізнаєш ту чи іншу людину, яка має якісь вади поведінки або характеру. Тут є Індик та Півень — «невизнані таланти» у «жорстокий вік». «Надталант» Індика виявляється занадто «складним, тонким» для «зачерствілих сердець». Та й до Півня «публіка, немов глуха», його «недооцінює» народ. Поглузувавши разом з автором з цих «артистів», я повністю погоджуюся з висновком гумориста, який говорить вустами солов’я:

«Епоха і народ у нас — найкращі,

Та от співці ви негодящі!»

Зарозумілість дилетантів С. Олійник гостро висміює у байці «Самовпевнений літпівничок», герої якої «досвідом діляться», як «дзьобати носом шкарлупу». У байці «Знюхалися» сатирик нещадно карає крадіїв і хапуг, яких у творі втілено в колоритних образах «охоронця» Теклиного двору Мурзи та приблудної Жучки. А в байці «Четвероногий і двоногий» поет змальовує сцену покарання жорстоким п’яницею бродячого осла і викриває людську сваволю та безсердечність.

Байки С. Олійника — справжній скарб в українській літературі. Із гнівом висміюючи вади сучасного суспільства, вони допомагають нам очиститися від цих вад.