Твір-роздум на тему: «Чи підкорив Степан Радченко місто?»

+117

Відомий український письменник В. Підмогильний у своєму романі «Місто» намагається осмислити одвічну проблему багатогранності людської душі, намагається знайти рішення і робить це, не кидаючись у крайності і не моралізуючи їх. Робить це автор через розкриття образу головного героя твору Степана Радченка, вихідця з села, який будь-якою ціною намагається закріпитися в міському суспільстві.

Степан Радченко, впевнений у собі, рішучий, здібний, енергійний юнак, який приїжджає до столиці України, щоб отримати там гідну освіту, використати її на благо рідного села та сприяти скорішому переходу життя селян на новий, більш сучасний рівень у всіх сферах життя. Спочатку Київ його лякає, адже він великий, сумний, ворожий, сповнений незвичних дійств та незнайомих людей. На фоні великого міста рідне село Степана здається йому тихим і надійним пристанищем чимось дуже рідним, теплим і майже ідеальним. Проти у міста було багато гачків для таких, як Степан. На один з цих гачків і впіймався головний герой роману. Місто забрало його душу, воно поступово змінило світогляд і прагнення сільського юнака.

Степан Радченко захоплюється літературою, хлопець відчуває не тільки здібність до неї, а й жагуче бажання бути визнаним автором. Він кидає навчання і з часом стає відомим письменником. Разом з цим Степан починає поділяти моделі поведінки міських жителів, їх мрії і засоби втілення цих мрій у реальність. Але він залишається для міста чужою людиною і лише пристосовується до його життя. Із ідеаліста, сповненого світлих сподівань, Степан Радченко перетворюється на прагматичну молоду людину, ерудовану, здібну, іронічну людину, яка заради досягнення своєї мети здатна навіть на жорстокість.

Та й нова мета Радченко вже не така гідна, як була до того. Він вже не збирається повертатися до села, тому і мріє зовсім про інше. Тепер мета Степана — це визнання та супутні атрибути успіху — слава, престижна робота, гарне житло. Але й отримавши усе це, Степан не здобуває душевного спокою, адже на все життя він залишається розірваним навпіл між собою міським та собою минулим, сільським. Навіть раптове натхнення головного героя твору і намір Степана писати великий твір «про людей» - це щось швидкоплинне, адже йде не від душі, а зовні. А ось всередині його — розгубленість, роздвоєність і пустота, стан, в якому людина не може бути справжнім митцем.

У психологічному образі головного героя роману «Місто» В. Підмогильний розкриває трагедію втрати особистості, неготовності і неспроможності прагнучої визнання обдарованої людини зорієнтуватися у місті, на кожному кроці сповненому спокус та суперечливих можливостей. Не зміг зорієнтуватися у великому місті і Степан Радченко: врешті-решт не він підкорив місто, а місто підкорило його.