Твір на тему: «Чим подобаються мені байки Павла Глазового?» (варіант 1)


Рейтинг твору 5 на основі 1 голосів

Відомий український письменник-гуморист Павло Глазовий народився у 1922 році в селі Новоскелюватка на Криворіжжі. Після закінчення школи у 1940 році майбутній митець пішов служити в армію, пройшов шляхами Великої Вітчизняної війни до самої перемоги. Після закінчення війни П. Глазовий закінчив педагогічний інститут і працював в редакції найвідомішого в Україні гумористичного журналу «Перець».

За час творчої діяльності П. Глазового вийшло 19 збірок його гуморесок, багато його творів було опубліковано в періодичних виданнях. Окрім гуморесок, у творчій скарбниці письменника немало дитячих книжок, серед яких оповідання «Іванець-Бігунець», «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» і багато інших. Час від часу його твори для дітей публікувалися в дитячому гумористичному журналі «Перченя».

Особливу цікавість викликають неперевершені байки П. Глазового. У цих своїх творах гуморист у якості головних героїв використовує образи тварин, але за ними добре проглядаються конкретні люди з різноманітними вадами поведінки. У байках П. Глазового можна зустріти і героїв зі спотвореною мораллю та духовністю, і невихованих «розумників», і бездарних «талантів», і ледарів. Скільки байок — стільки й героїв, скільки героїв — стільки й тем. Особисто мені найбільш усього подобаються байки П. Глазового з циклу «Езопівські усмішки». У цих гумористично-сатиричних творах письменник вдало переніс героїв античного світу в сучасне життя українського народу.

Інколи героями байок П. Глазового стають навіть окремі речі: «Причеп», «Байка про табличку» та інші, або люди: «Руськомовний депутат», «Тарас Бульба у Києві» тощо. Ці твори неможливо читати без сміху, але це сміх не заради сміху, бо ним автор викривав і карав різні суспільні вади. Гуморист щиро прагнув, щоб люди позбулися потворних рис і звертав увагу на негативні явища тогочасного життя. Байкар запрошував разом з ним поглузувати над недоліками людських характерів і зробити правильні висновки.

П. Глазовий часто закінчував байки повчальними рядками, кожна з них має свою мораль. А кожний читач прислухається до порад гумориста і замислюється над важливими життєвими питаннями і потім вже не повторює таких вчинків у власному житті, бо сам же над ними й сміявся.

У байках П. Глазового особисто мені подобається усе: і проста народна мова, і дотепні висновки, і веселий сміх. Вони мудро вчать і захоплюють кумедними ситуаціями. Тому я повністю згоден зі словами видатного українського гумориста П. Глазового:

«Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть»