Твір на тему: «Доля, краща за свою» за казкою Івана Липи «Близнята»

Цілком природно, що кожна мати бажає своїм дітям кращої за свою долі і кращого за своє життя. Ось і у творі Івана Липи «Близнята» ненька, звертаючись до своїх діток у колискових піснях, мріє про їхнє щасливе майбутнє і передає їм безмежну любов свого щирого материнського серця.

Вбога жінка бажала своїм близнятам не знати бідності і нужденного життя, бути здоровими і щасливими. А до цього ще додала, щоб дбали про всіх знедолених, а не тільки про себе. Бажання матері здійсняться. Одному синові доведеться виконувати настанови і дбати про щастя його сучасників, іншому — перейматися щастям майбутніх поколінь. Щедрими подарунками наділить Доля двох братів.

Тому, хто мав розбиратися у людських пристрастях, дісталося три яблучка: перше — спіле, друге — золоте, а третє — наче в раю визрівало. А його братові Доля піднесла у подарунок невеличку земну кулю з морями, лісами, горами та чистим блакитним небом.

Йшов час, близнята підростали, і з часом найбільшим скарбом для них стали подарунки Долі. А коли прийшов час кожному з братів піти своїм шляхом, то один з них збудував дивовижну палату, перебуваючи в якій, люди веселилися, сміялися і звільнялися від сумнівів. У цій палаті навіть ті, хто керував країною, забували про всі негаразди та проблеми. Але пройшло небагато часу і завойовники спалили чарівну палату, розкидали чарівні яблука, а господар палати помер з горя.

Другий брат усе життя мандрував світом, вивчав його, шукав відповіді на важливі для себе і людства запитання: як саме побудований оточуючий світ, для чого існують люди і чому вони так відрізняються один від одного? Вже будучи сивим дідом брат повернувся до рідної землі. А на ній господарювали чужинці! І вирішив він повернути своєму народові волю. Тварини, птахи і навіть морський цар підтримали добрі наміри мудрого старого. Спільними зусиллями Батьківщину було визволено від ворога.

А мудрий брат із сивого старця перетворився на красивого юнака з золотими кучерями — відступила старість перед молодістю. У цьому і криється сенс казки, і цьому і полягає непереможна сила добра, адже подвиги, які здійсняються в ім’я людей, назавжди залишаються в народній пам’яті. Таких своїх синів Земля ніколи не забуває!

Іван Липа нагадує, що усі ми повинні пам’ятати, що «мізерні забави і пристрасні задоволення» не роблять людину щасливою, пам’ятати, що наше головне призначення на Землі — залишити після себе добрий слід. І тоді нами будуть пишатися і наші неньки, і наші діти!