Твір на тему: «Богдан Лепкий – пристрасний співець подільського краю»

+1

Ім’я Богдана Лепкого було відновлене в українській літературі тільки після здобуття Україною свободи та незалежності. Твори цього талановитого письменника і поета були заборонені маже сім десятків років і на повний голос зазвучали вже у вільній країні. Зараз ні у кого немає сумніву, що Б. Лепкий – видатна постать в когорті славетних митців літератури минулого століття. Богдан Лепкий був надзвичайно обдарованою багатогранною людиною. Його по праву можна вважати і поетом, і письменником, і літературним критиком, і драматургом, і істориком. Але все ж таки найбільш відомий цей митець як поет. У якості літературної спадщини він залишив нам більше десяти неперевершених літературних збірок.

Богдан Лепкий вже з дитячих років виявляв неабияку допитливість і цікавість, хлопець міг до самого ранку з великою увагою слухати розповіді дорослих. Він захоплювався українськими національними обрядами, віруваннями, легендами та фольклорними творами. Усе почуте у дитинстві з часом стало справжнім бездонним джерелом, яке живило його душу продовж усього життя. Озера й ліси Волині, зелені луки, соснові бори, стрімкі бурхливі річки, стрункі смереки – вся ця краса навіки зачарувала поета. Адже Волинь і справді – один з найчарівніших і наймальовничіших куточків нашої рідної країни:

«Колисав мою колиску

Вітер рідного Поділля

І зливав на сонні вії

Степового запах зілля...»

Так Богдан Лепкий в одному зі своїх віршів під назвою «Заспів» писав про рідний край.

Творча діяльність Богдана Лепкого була надзвичайно активною. З-під його пера одна за одною виходили збірки поетичних творів. Його вірші ліричні, гарні, прості, хоча й забарвлені смутком і тугою. Таким є, наприклад, і вірш Б. Лепкого «Набік життя, журба дрібна». У цьому вірші поет змальовує яскраві картини рідного краю, мріє про щастя своїх співвітчизників, до якого потрібно шукати шляхи, і запевняє, що воно обов’язково прийде.

Ще одним віршем, який характеризує поетичну творчість Б. Лепкого, є вірш «Видиш, брате мій». Ця патріотична поезія сповнена синівською любов’ю до рідного краю, а, разом з тим, невимовним смутком і болем за поневолений український народ. А ще там є біль і туга, знайома тим, хто назавжди втрачає найдорожче у своєму житті – можливість жити на рідній землі. Коли звучить цей вірш, що з часом став гарною українською піснею, неможливо не помітити страждання автора і сум за Батьківщиною.

Для Богдана Лепкого Батьківщиною було мальовниче Поділля, овіяний легендами, щедрий, благословенний край, відданим співцем якого він залишався до останніх хвилин свого життя.