Твір на тему: «Ідея бунту, протистояння диктаторській владі» за оповіданням Г. Косинки «Фавст»

Навколо нас кати і кустоді
Синедріон, і кесар, і претор.
Микола Зеров

Григорій Косинка справедливо вважається одним з найобдарованіших українських новелістів 20-х — 30-х років XX століття. Його перші твори, написані у стилі імпресіонізму, засвідчили непересічний талант митця. Особливий вплив цієї літературної течії найбільше відзначився у новелах збірки «На золотих богів», яка вплинула на усю подальшу творчість митця.

Для більшості творів Г. Косинки характерні яскраві метафори, система розірваних фраз і ритмізована проза. Тонкий знавець людської душі, письменник і гуманіст Г. Косинка у своїх новелах правдиво зображував тогочасне життя. Але це був не суцільний тріумф радянської влади після перемоги Жовтневої революції, а зображення страшної руйнації людських особистостей і матеріального світу.

Серед українських письменників того часу Г. Косинка вирізнявся своєрідним реалістичним стилем творів, який ґрунтувався на розумінні душі сільського хлібороба. У своїх творах талановитий український письменник ставав начебто дитиною. Але він був не тільки дитиною зі щирим поглядом, а обтяженим роками мудрецем. Цей мудрець ніколи не занурювався у вивчення власного «я» і не бажав потрапити у тісний зв'язок з навколишньою дійсністю. Тільки інколи, усього кількома словами чи навіть одним єдиним словом він виказував симпатію чи антипатію у ставленні до тих чи інших подій, до тієї чи іншої людини. Натомість, Г. Косинка давав можливість читачеві самостійно складати власну думку щодо описуваних характерів, почуттів і подій.

Творчий стиль Г. Косинки можна визначити як синтетичний, адже в його творах гармонійно переплітаються реалізм, конструктивізм, футуризм, імпресіонізм, експресіонізм і символізм. Саме через це учасників літературної групи «Гроно», до якої належав і Г.Косинка, називали синтетиками.

Про майстерність Г. Косинки чи не найкраще свідчить його оповідання під назвою «Фавст», яке так і залишилося недописаним. Це оповідання дуже довго не друкували, бо події, які зобразив у цьому творі Г. Косинка, відбувалися у в’язниці одразу ж після закінчення Жовтневої революції.

Ідея оповідання Г. Косинки «Фавст» — показати, що прагнення українців до незалежності притаманне не тільки представникам інтелігенції, а й простому народу, який став замислюватися над сенсом свого існування. Проповідуючи трагедію сучасного Фауста, письменник застерігав суспільство від кривавої розправи над селянами і від тисяч жертв, які дуже скоро наповнили сталінські концтабори.

Твори Григорія Косинки було заборонено видавати, а в 1934 влада знищила й самого письменника. Але ідея бунтарства проти насильства з боку влади, прагнення власної гідності й честі залишилося у творах новеліста як взірець для наступних поколінь.