Твір на тему: «Герої невидимого світу» за казкою В. Королів-Старого «Потерчата»

Я думаю, що в світі немає жодної дитини, яка б не цікавилася розповідями про казкових і фантастичних істот. Водяні, чорти, русалки, відьми, домовики — все це з’являється в нашій уяві з самого дитинства і виходить з народних казок, легенд і міфів.

Щодо того, реальні ці істоти чи вигадані, я нічого не можу стверджувати, адже жодного разу не зустрічався ні з жодною з них. А ось моя бабуся, коли згадує своє дитинство і давно минулі часи, стверджує, що на селі й справді колись були відьми, які могли зі звичайних жінок перетворюватися на кішок і навідуватися до хазяйських корів, після чого у тих пропадало молоко. Я пам’ятаю багато бабусиних розповідей, особливо розповідь про клубок, який несподівано з’явився перед дівчатами, що йшли з вечорниць. Серед них була і моя бабуся. Слухати про це трішки страшнувато і дивно, але дуже цікаво!

Чув я і про те, що душі померлих за гріхи у цьому світі залишаються серед людей. Зазвичай їх називають привидами, а побачити їх дуже непросто, а інколи й небезпечно. До цього ж таємничого світу належать і герої казки «Потерчата» Василя Королів-Старого. Головні герої цієї казки — слабенькі і маленькі потерчата, які своїм розумом і духом були сильніші за людину — дяка Оверка. Малюки бажали допомогти людині, яка заблукала у нічному лісі, але дяк жахався їх вогників, бо вважав, що то були лихі бісівські прояви.

Читаючи казку, великою симпатією проймаєшся і до домовика. Адже як сильно він любив своїх хазяїв! Стурбований відсутністю господаря, він навіть вирушив у ліс і врятував дяка. Домовик виштовхав його з багна і вивів на суходіл, потім поставив дяка лицем до дороги і навіть витяг з болота його шапку. Він дбав про все, що повинен бути зробити господар — і ворота відчинив, і потім щільно їх зачинив, і двері за дяком причинив.

Домовик завжди співчував дякові і був дуже щасливий, коли врятував його з біди. А ще цей персонаж сподобався мені своєю веселістю. Наприклад, своїм сміхом він міг припиняти сварки між дяком і дячихою, і робив це з задоволенням, бо дуже любив обох своїх хазяїв. Від бабусі я чув, що про домовика треба турбуватися і залишати для нього на столі їжу. Я вірю, що домовик є в кожній оселі, і про нього треба піклуватися, як про члена родини. Може, так воно і є?

Хоча «Потерчата» В. Королів-Старого і казка, але письменник поставив у цьому фантастичному творі багато важливих у реальному житті питань щодо будови Всесвіту і його утворення. Я в захваті від цієї казки, адже завдяки домовику і потерчатам зрозуміла, що навколо людини добрих істот завжди набагато більше, ніж носіїв зла.