Твір на тему: «Конотопська відьма» – найвизначніша повість Г. Квітки-Основ’яненки

+1

Свою повість «Конотопська відьма» Г. Квітка-Основ’яненко створив на основі народних легенд та казок про відьом. Відьми були відомі і в Конотопі, адже за допомогою до них зверталися не тільки прості мешканці міста, а й козацька верхівка. Вийшло так, що чаклунки не догодили помічнику конотопського сотника Пістряку, який для того, щоб помститися, знайшов гарний привід. У Конотопі тривалий час не було дощів, і писарю вдалося впевнити недолугого сотника Забрьоху в тому, що у посушливій погоді винні відьми. Не довго думаючи, вони вирішили потопити усіх конотопських відьом. При цьому зайнялися цим, коли за наказом начальства були повинні вести козацьку сотню до Чернігова.

Повість розпочинається такими словами: «Сумний і невеселий сидів на лавці у світлиці конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха». Отже, з перших рядків ми знайомимося з представниками козацької верхівки Конотопу. Причина суму Забрьохи крилася у його невдалому сватанні до вродливої, а до того ж ще й багатої хорунжівни Олени. Трохи згодом до сотника приєднується і його помічник — сотенний писар Прокіп Ригорович Пістряк. Мешканці Конотопу вважали писаря «вченою людиною», але насправді той розмовляв сумішшю канцелярських термінів, тому його промови мало хто й розумів. Писар прагнув зайняти місце сотника и робив все, щоб скинути свого недолугого начальника.

У повісті відчувається постійна присутність автора. Коли письменник говорить від свого імені, то він використовує вищий стиль, а коли мова йде від другорядних персонажів, то автор використовує мову простих людей. Коментарі І. Карпенка-Карого у творі переливаються усіма відтінками художньої і народної мови — від звичайної оповіді до гумористичних, сатиричних і анекдотичних засобів.

У творі Г. Квітки-Основ’яненки чимало кумедних сцен. Щиру посмішку викликають описи відьомських чаклувань, їх вибрики, публічне виявлення відьом через їх занурення у ставок. А ось образи головних героїв повісті — сотника Забрьохи і писаря Пістряка примушують замислитися над багатьма проблемами. Чого вартий хоча б епізод з рахуванням козаків на черговій перевірці. Рахуючи козаків, «вчений» писар робив зарубки на хворостині, а та не входила до хати Забрьохи. Писар ламав хворостину на зарубці і виходило так, що кожен раз не долічувалися одного козака.

В образах Забрьохи і Пістряка Г. Квітка-Основ’яненко втілив риси типових представників тогочасної козацької верхівки, основними зайняттями яких була їжа, випивка, та «полювання на відьом». Вони не переймалися інтересами держави і думали виключно про власне благополуччя і збагачення. Використовуючи різноманітні художні прийоми, письменник висміяв представників влади, а комічність їх постатей підсилив фантастичними елементами.