Твір на тему: «Добром зігріте серце» за оповіданням В. Земляка «Тихоня»

+2

Життям доведено, що добрі справи завжди породжують добро. А добре ставлення до тварин обов’язково повертається зворушливою самовідданістю і вдячністю братів наших менших. Так сталося і в оповіданні відомого українського письменника В. Земляка під назвою «Тихоня», в якому розповідається про дружбу хлопчика і кобили з ім’ям, винесеним у назву твору.

За сюжетом оповідання хлопчик Толя приїжджає під час канікул у гості до своєї бабусі. Вже на другий чи на третій день він відправляється на пошуки робити, бо підліткові було соромно сидіти без діла і користуватися бабусиною гостинністю. Сталося так, що працювати Толикові довелося з кобилою Тихонею. Конюхи її майже не доглядали, не поїли і не кормили. Навіщо? Адже вона була вже не здатна працювати і приносити користь.

Тихоня зазнала від людей багато жорстокості і кривд: «Окрім гострого скребка і дошкульного батога, іншої ласки не бачила». Як це було не дивно, але звичайному хлопчику з великого міста вдалося знайти підхід і спільну мову з твариною. Перш за все Толик накормив і напоїв норовливу кобилу, а потім привів її до належного вигляду. «За ту ласку вона платила добром, стала покірною і слухняною». Звичайно ж, усяке траплялося, були і неприємності. Наприклад, одного разу Толик забув Тихоню прив’язати і та потрощила велику купу кавунів. Але хлопчик не покарав тварину і був упевнений, що сам у цьому винний.

Неможливо читати без хвилювання фінал оповідання, де розповідається, як Тихоня прийшла на перон проводжати свого колишнього товариша і господаря. Відчувши людську ласку, тварина з сумом і вдячністю дивилися на вікна вагонів, шукаючи там Толика. Коли хлопчик побачив Тихоню і вловив її погляд, він дуже розчулився. Щоб легше перенести біль розлуки, відволіктися і стримати хвилювання, йому довелося роздавати попутникам бабусині гостинці.

Оповідання В. Земляка «Тихоня» - дуже зворушлива історія, в якій стверджується проста життєва істина: добро породжує тільки добро, воно завжди повертається до тих, хто його робить. Причому не тільки в стосунках з людьми, а й в стосунках з тваринами, такими ж, як і ми, живими істотами.