Твір на тему: «Борис Грінченко – відомий український фольклорист»

-1

Борис Грінченко — відомий український письменник, літературознавець і педагог. Але найпершим його захопленням було збирання українського фольклору, в якому він досяг неабияких успіхів. Працюючи як фольклорист, митець дійшов сумного висновку, що частина українців жила в рідній країні, немов чужа. Багато співвітчизників не знали ні української мови, ні культури свого народу, ні його почувань. Причини такого відчуження Б. Грінченко бачив в тому, що суспільство недооцінювало значення рідної мови і часто не використовувало її ні для освіти, ні для повсякденного спілкування.

Для того, щоб українська мова стала більш доступною для різних верств населення, молодий педагог став складати збірки українських письменників і поетів, записуючи твори друкованими літерами. А найголовніше, що робив цей прогресивний український вчитель, — це його незвичні домашні завдання своїм учням. Він просив їх записувати народні пісні, казки, повір’я того краю, де вони жили. Тому не дивно, що багато його учнів з часом стали активними збирачами фольклору. Б. Грінченко лише вчив їх тому, що «кожну п'єсу (опріч приказок та іншої дрібноти) треба писати на окремій картці (чверті аркуша) чи хоч і на кількох картках, але так, щоб кожна річ була нарізно». Письменник радив, щоб збирачі дотримувалися автентичності народних висловів при записуванні прози».

Усе, що було записано його учнями і все, що збирав сам, Б. Грінченко упорядковував та видавав. Але матеріалу було настільки багато, що він не встигав це робити. Письменник прагнув зробити все, що від нього залежало, для того, щоб встигнути і скористатися сприятливими умовами, для того, щоб якнайскоріше виходили нові збірки українського фольклору.

Фундаментальне зібрання народних творів в чотирьох томах у редакції Б. Грінченка вражає не тільки обсягом матеріалів, а й високим рівнем наукової систематизації і класифікації. Його «Етнографічні матеріали» об’єднали в собі різноманітні жанри української народної прози: загадки, приказки, замовляння, повір’я, прикмети, анекдоти, казки, перекази, легенди і міфологічні оповіді. Поява цього зібрання викликала захоплені відгуки любителів народної творчості й українознавців.

Б. Грінченко усе життя пам’ятав про своє перше захоплення — фольклор. З часом він видав декілька збірок лірики і прози, а в передмовах до них заперечував песимістичні прогнози щодо поступової загибелі усної народної творчості, висловлював багато корисних думок про її неперервність. Своєю творчістю Б. Грінченко довів, що фольклор може набувати нових форм, може змінюватися разом зі змінами у житті, але доки житиме мова і народ, він ніколи не загине.