Твір на тему: «Діти війни» у повісті М. Вінграновського «Первінка»

-1

В оповіданні «Первінка» відомого українського письменника Миколи Вінграновського розповідається про життя українських селян в останній рік Великої Вітчизняної війни. Одним з головних героїв твору був хлопчик Микола, якому на той час виповнилося дванадцять років. Хлопчикові довелось дуже швидко подорослішати, адже в селі майже на залишилося чоловіків, і усі чоловічі обов’язки лежали на плечах таких, як Миколка. Тому він був не по роках серйозний і розсудливий.

Миколці доводилося піклуватися про хвору маму, про менших сестричок і братиків, про те, щоб родині, яка залишилася без годувальника, було що їсти. Незвичайну серйозність Миколки доводить і розповідь про те, як він купував корову. Гроші на купівлю корови дала йому мати. Хлопчик сам пішов до містечка, сам вибрав і сам купив корову, яку потім назвали Первінкою.

По дорозі додому хлопчик придумав, де переночувати, чим повечеряти, а головне чим нагодувати корову. Повертаючись, Миколка знайшов понад дорогою багато щавлю, яким і нагодував Первінку. Та не тільки нагодував, а ще й додому нарвав. При цьому увесь час хлопчик роздумував, чим буде годувати корову вдома, адже це була рання весна і трави ще майже ніде не було. Це доводить, що Миколка не тільки поводився, як дорослий, а й думав, як доросла людина.

Тим людям, дитинство яких припало на роки Великої Вітчизняної війни та на повоєнні часи, довелося дуже швидко дорослішати, адже їм треба було нести на своїх плечах увесь тягар дорослих проблем, бо їхні батьки, діти, брати та сестри захищали рідну землю від фашистської навали. Та й після війни життя не полегшало, адже багато дорослих чоловіків прийшло з фронту інвалідами, а ще більше не повернулося. Та все одно, треба було підіймати з руїн знищену промисловість і сільське господарство. От і доводилося підліткам та дітям заміняти дорослих, працюючи на заводах, фабриках, полях та городах. Тому і закінчилося дитинство того покоління значно раніше, адже війна відняла у них дитячі роки.

Мій дідусь, як і автор оповідання «Первінка», під час Великої Вітчизняної війни був малим хлопчиком і навесні 1945 року йому виповнилося 9 років. Дідусь розповідав, що в ті часи у їхньому селі залишилися самі жінки та діти, не було й коней, тому землю орали на коровах або за допомогою літака, як у оповіданні «Первінка». Дідусь згадував, що і корови були не у всіх, їх берегли, як годувальниць, тому замість коней часто впрягалися самі жінки та орали собі, щоб хоч якось посіяти хліб.

Спогади про війну слухати дуже цікаво і дуже сумно, адже шкода тих дітей, у яких дитинство забрала страшна кривава війна.