Твір на тему: «Проблема історичної пам'яті в повісті В. Бикова «Знак біди»

Повість відомого білоруського письменника В. Бикова «Знак біди» була надрукована у 1983 році. Майже одразу вона отримала неабияке визнання читачів. Тай це й не дивно, адже у творі автор дуже цікаво і реалістично змалював життя своїх співвітчизників, на долю яких під час Великої Вітчизняної війни випали надзвичайно важкі випробування.

Повість переносить нас в ті часи, коли на плечі радянського народу звалилася страшна біда. Найважливішим для себе завданням при створенні повісті письменник вважав причетність до долі народу «маленьких», зовсім непомітних людей, саме силами яких рідну землю було врятовано від фашистської навали.

Головні герої повісті – Петрок і Степанида Богатьки. Це були прості люди, які не чинили якихось видатних подвигів, але їхній дух так і не вдалося зломити окупантам. Повне уявлення про характер Степаниди можна скласти за її роздумами. В них простежується і ідея твору: для таких, як ця жінка, ніколи не прийде той час, коли вони зможуть змиритися з тим, що рідну землю топчуть чоботи окупантів, що вороги вигнали їх з рідного дому.

Петрок, чоловік Степаниди, на перший погляд, не був таким безкомпромісним і рішучим, як його дружина. Але й він згодом виявляється не менш мужнім, ніж Степанида, адже знаходить в собі сміливість висловити своє презирство до поліцаїв прямо їм у обличчя: «Бийте! Я вас не боюсь! І Гітлера вашого не боюся! Ось і його теж. Кіл в глотку всім вам!». Навіть коли Петрок розуміє, що марно чекати порятунку і все скінчено, він щиро вірить в те, що його «син прийде і покаже мучителям».

Повість не тільки надзвичайно цікава, вона має і оригінальну будову. Основний сюжет твору супроводжується згадками Петрока і Степаниди про довоєнне мирне життя. Із цих спогадів читач дізнається про характери та риси основних героїв і їх односельців. Довоєнний період колективізацій, якого торкаються спогади, письменник зображує як нещадні і жорстокі часи. Наприклад, у сцені про збори комітету бідноти і про розкуркулення автор показує, якими методами вибивалися із селян рішення про визнання того чи іншого односельця куркулем. Степанида, як і більшість її односельців, мала природне почуття справедливості і тому гаряче протестувала проти колективізації.

Повість В. Бикова «Знак біди» – це не просто оповідь про колективізацію і війну, це повість про мужність та стійкість народу. Адже саме важкі часи, якими і були двадцяті-сорокові роки минулого століття, дали змогу з найбільшою силою показати високу народну моральність, його справедливість і красу.