Твір на тему: «Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні...»

Рідне слово і рідні пісні,
Рідна мово і рідна державо,
Україно, явися ві сні!
Україно, явися в уяві!

Шляхи талановитих українських митців Івана Багряного, Уласа Самчука, Тодора Осьмачки, Андрія Легіта, Ігоря Кочуровського та багатьох інших розійшлися на роздоріжжі історії. Та все життя кожен з них душею і словом тягнувся до рідної землі. І хіба ж можуть залишити байдужими, наприклад, слова Андрія Легіта з його поезії «Над росою»:

«О мій рідний куточку, о ненько моя Україно,

Із чужини прийми цей мій спів — почування святе».

Під час війни Андрій Легіт потрапив у полон до фашистів і був звільнений у 1945 році армією союзників. Після війни він залишився на Заході, а з 1953 й понині живе у Лондоні. За час своєї творчої діяльності він написав майже тисячу віршів і поем, зробив численні переклади художніх і публіцистичних творів, розповідаючи про життя і творчість своїх земляків. У його творчому доробку багато статей про навчання рідній мові українських дітей, які народилися в Англії. Він і сьогодні знаходить час щосуботи навчати маленьких та дорослих англійців українознавству і радіє тому, що спілкується з молоддю, яка народилася в його рідній Україні. А. Легіт — лауреат премій Мазепінської і Могилянської академій.

Здавалося б, що у А. Легіта є все для того, щоб спокійно жити і ні про що не турбуватися. Але це тільки на перший погляд. Достатньо вчитатися у його вірші і зрозуміти його душу. Вона живе і болить, бо майже у кожній поезії є сповідь про неволю, про гірку чужину, свіжі рани пам’яті, постійне відчуття втрати, розлука з рідною землею, з коханою, матір’ю, батьком. Звертаючись до батька, А. Легіт пише в одному зі своїх віршів:

«О, тату мій знедолений, прости!

Вернувся б я — та доля невмолима,

Бо тут неволя, варта і дроти,

А там Сибір чекає несходимий».

А. Легіт живе не тільки смутами, а й радощами і надіями. Нам майже невідома його творчість, але нещодавно у житті поета відбулася велика подія: в Україні вийшла поетична збірка А. Легіта «Калинові шуми». Та й ті вірші, що ми можемо прочитати, засвідчують, що далеко від рідної України, у туманному Лондоні живе поет, життя якого схоже на «клубок на вітрі диму».

Коли читаєш вірші А. Легіта, проймаєшся болем за його життя, бо доля А. Легіта — це трагедія емігранта, для якого не існує сьогодення і який живе спогадами про минуле та мріями про майбутнє. Живе він мрією про щасливу Україну, плекає надію на зустріч з вільною та мирною Батьківщиною.