Твір на тему: «Сатиричне зображення козацької старшини у повісті «Конотопська відьма»

Видатний український письменник і драматург Г. Квітка-Основ’яненко відомий не тільки своїми драматичними і романтичними творами, а й сатиричними повістями, серед яких і повість «Конотопська відьма». У цьому творі письменник критикував пороки тогочасного суспільства і висміював козацьку верхівку періоду пізньої гетьманщини.

Головний герой повісті – Микита Забрьоха. Його діди брали участь у визвольній боротьбі під прапорами Богдана Хмельницького і завдяки особистій сміливості та мужності отримали посаду сотників. Колись сотників обирали, але потім ця посада передавалася у спадок від батька до сина. Саме так став сотником і Микита, хоча й не був достойним такої честі.

Микита Забрьоха був людиною, яка думала тільки про те, як смачніше поїсти та побільше випити. Отримавши посаду сотника у спадок, він навіть не вмів рахувати до тридцяти. У цьому він зізнається писарю – своєму помічникові, але з козаками веде себе пихато і зверхньо. Забрьоха не займається державними справами, а думає тільки про те, як би йому засватати таку дівчину, щоб була і гарною, і багатою. Великий вплив на сотника має писар Пістряк, якого той вважає освіченою, розумною і вченою людиною.

Але виявляється, що уся вченість писаря зводиться к тому, що він вміє розмовляти, використовуючи нікому незрозумілі слова. Саме від того оточуючі і вважали його вченим: «Так як стане він з паном сотником Забрьохою розмовляти, так ви тільки слухайте, а вже чи

второпаєте що, не знаю, бо він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розжуєш».

Однією з найкомічніших ситуацій у повісті є сцена з хворостиною: писар рахував козацьку сотню хворостиною, роблячи на ній зарубки. Але для того, щоб занести її до хати і показати Забрьосі, йому доводилося ламати її навпіл, і кожного разу одного козака не долічувалися.

Писар Пістряк лише зовні був на стороні Микити. Але це була мстива і підла натура. Він і сам прагнув зайняти місце сотника і робив усе для того, щоб недолугого Забрьоху зняли з посади. От і виходило так, що замість того, щоб виконувати свої обов’язки, один представник козацької верхівки займався власними справами, а інший боровся за владу.

Кожен з героїв повісті отримав по заслугам. Забрьоху усунули з посади за те, що він не виконував накази, а Пістряк так і не отримав бажаного місця, бо сотником призначили іншого. Але чи буде новій сотник краще Забрьохи? Відповіді на це питання автор не дає. Г. Квітка-Основ’яненко лише показує виродження козацької верхівки, її обмеженість і забобонність.