Твір на тему: «Образ кріпака-робітника у драмі «Сватання на Гончарівці»

Видатний український письменник Г. Квітка-Основ’яненко відомий, перш за все, як талановитий автор прозових творів. Але неабияке значення в українській літературі і в розвитку українського театру відіграють його драматичні твори. У них автор підіймав важливі для його часу проблеми, змальовував реальних, живих людей.

Одним з найкращих драматичних творів Г. Квітки-Основ’яненки по праву вважається драма «Сватання на Гончарівці». У центрі цього твору стоїть любовний трикутник: Уляна, дурень Стецько, з яким на вимогу матері дівчина повинна одружитися, і коханий Уляни кріпак Олексій. Олексій хоч і прийшовся до сподоби матері Уляни, але не дає їй спокою багатство Стецька.

Незважаючи на усі свої гроші, Стецько поступається Олексієві, адже Олексія автор змальовує як справжнього трудівника. І хоча Одарка, мати дівчини, і не хоче віддавати Уляну заміж за кріпака, але визнає: «Правда, він парень добрий, коваль мудрий, усячину зробить, не п'є, з бурлаками не гуля, проти мене звичайний – усе правда».

Але найголовніше у творі, як і у житті, це, звичайно ж, любов. Дізнавшись про те, що до Уляни мають прийти старости від Стецька, він спочатку обурюється, бо вважає, що кохана його зрадила. Але потім розуміє, що дівчину віддають заміж проти волі і намагається цьому запобігти.

Олексій був сильною і цілеспрямованою людиною, ніколи не опускав руки у біді, і тому намагався попри все вибороти своє щастя. Більше того, він був порядним і вірним. Один раз зізнавшись у своїх почуттях і побожившись у вірності дівчині, він вже не міг відмовитися від своїх слів і не сприйняв пораду Одарки знайти собі іншу дівчину.

З іншого боку, Олексій настільки поважав старших, що не міг радити Уляні піти проти волі матері і втекти з дому разом з ним. Хлопець ставився з пошаною до народної моралі, найголовніша заповідь якої – повага до батьків. Він міг би вбити Стецька або накласти на себе руки, та ні перше, ні друге йому теж не дозволяють зробити моральні норми. Добре усвідомлюючи це, він вирішує піти у солдати, але для цього б довелося кинути стареньку матір, раз і назавжди відмовитися від сімейного щастя і знівечити своє життя. Та ніякі позитивні риси Олексія не можуть прирівняти його до Уляни, адже він – невільна людина, кріпак.

Врешті-решт, Олексію вдається вмовити Одарку віддати за нього Уляну. Щасливим фіналом своєї драми Г. Квітка-Основ’яненко доводить людям, що на шляху до щастя не повинна стояти нерівність, а людину, перш за все, треба оцінювати за її моральними якостями, цінити за те, що вона, як і головний герой драми Олексій, працьовита, глибоко моральна і вірна своєму слові.