Твір на тему: «Близькість поезії М. Шашкевича «Веснівка» до народних веснянок»

Однією з ознак романтичного напряму в українській літературі є звертання до літературних надбань народу і національного фольклору. Ось чому так часто у творах українських поетів-романтиків зустрічаються добре знайомі нам сюжети, образи і мотиви, запозичені з народної творчості. Не менш часто зустрічаються і зображальні та виражальні засоби української словесності.

Яскравим прикладом поетичної творчості доби романтизму може бути творчість талановитого українського поета Маркіяна Шашкевича, зокрема його вірш «Веснівка». У цьому творі видатного поета-романтика відбилися роздуми над непростою долею нашої культури. Складне становище української літератури і культури в умовах гноблення народу і країни у вірші символізує рання весняна квітка, якій загрожують жорстокі морози і вітри.

Вірш побудовано на зразок народних веснянок, тому він має форму пісенно-поетичного діалогу між матір’ю-весною і ранньою весняною квіткою. Цей чудовий вірш увібрав в себе незвичайно поетичні мотиви народних веснянок, фантастичну атмосферу і образну стилістику. У першій частині поезії спостерігаються образи сонця і зорі, а також таку характерну для народних пісень рису, як прохання у весни кращої долі:

«Дай мені долю,

Щоб я зацвіла,

Весь луг скрасила,

Щоби я була,

Як сонце ясна,

Як зоря красна!»

Друга частина поезії являє собою відтворення близьких до веснянок народних поетичних образів і майже дослівну цитату української народної пісні:

«Вихор свисне,

Мороз потисне,

Буря загуде, –

Краса змарніє,

Личко зчорніє

Головоньку склониш,

Листоньки зрониш, –

Жаль серцю буде».

Розгортання дії у вірші нагадує сюжет відомої народної веснянки «Ой хвалилася та березонька»:

«А учув то буйний вітер:

Не хвалися, березонько,

Я листя обвію,

Гіллячки обламаю...».

Свій оригінальний поетичний шедевр «Веснівка» Маркіян Шашкевич створив за допомогою таких засобів використання усної народної творчості, як обробка сюжетів і переспів пісень, метафоричність і простота, а також образність неповторної української словесності.