Твір на тему: «Любіть травинку і тваринку...»
«Любіть травинку і тваринку...» — я цілком згодний з цими відповідальними словами відомої української поетеси Ліни Костенко, бо в них відображено глибоку правду про людяне ставлення до навколишнього світу.
Доказом цього може бути життя сучасного міського мешканця, який і сьогодні підсвідомо прагне до природи. Хтось із нас із задоволенням саджає біля будинку квіти, а хтось потім щиро дякує цим добрим людям за важку працю. Звичайно, не всі можуть тримати вдома тварин, не всі їх люблять, не всі мають можливість їм допомагати, але більшість людей все ж таки люблять їх. Кажуть, що і тварини добре розуміють, що ти за людина, навіть якщо ти і слова не промовиш. Міру любові і доброти у людині часто виявляє ставлення до природи. Крім того, те, як людина ставиться до навколишнього світу, доводить її витонченість чи примітивність.
Прикладом цього можуть стати герої поеми видатної української поетеси Лесі Українки «Лісова пісня». Якщо дядька Лева, який добре розумів і відчував природу, лісові мешканці не боялися і поважали, то його сестра була для них справжнім ворогом. Вона й після смерті Лева чинила жорстоко і немудро, не розуміла і не прагнула зрозуміти навколишній світ, для неї існував лише світ матеріального. Отже, любити «травинку і тваринку» може тільки добра людина, яка здатна сприймати цей світ як Божий дар і здатна дякувати Всевишньому за це.
Не менш яскравим прикладом, але вже в реальному світі, може бути життя моєї старенької сусідки. У неї було тепле серце і вона не могла залишатися байдужою до того, що діється навколо. Коли вона бачила на вулиці якесь безрідне кошеня, вона не могла пройти повз і забирала його додому. Так у неї зібралося шість кошенят. Тварини відповідали їй щирою любов’ю. Більшість сусідів розуміли бабусю, співчували їй і допомагали, чим могли. Вони приносили рибу, корм і багато інших, корисних речей. Але були і такі, які висловлювали незадоволення тим, що поряд живе людина, що організувала у своїй квартирі справжній звіринець. Бабуся ніколи не скаржилася на своє життя, її завжди можна було побачити щасливою та усміхненою, її завжди супроводжували різнокольорові коти.
І таких прикладів можна навести безліч. Та це тільки радує, бо доводить, що більшість з нас все ж таки прислухаються до слів видатної української поетеси Ліни Костенко: «Любіть травинку і тваринку...».