Твір на тему: «Опис картини «Жінка в білому» П. Пікассо»

+1

Життя та діяльність одного з найвидатніших художників двадцятого століття Пабло Пікассо відзначене величезним творчим спадком. Його першим і найкращим наставником був батько, майстер декоративних розписів і вчитель малювання. П. Пікассо почав цікавитися мистецтвом з раннього дитинства, а свої перші серйозні картини він намалював у віці чотирнадцяти років.

Юний художник бездоганно оволодів прийомами академічного малювання і показав блискучі результати на вступних іспитах до Школи вишуканих мистецтв у Барселоні. Пікассо так і не закінчив її, як недовчився потім і в Мадридській академії мистецтв. У 1900 році П. Пікассо перебрався у Париж, де остаточно і склався його власний художній стиль.

У творчості видатного майстра пензля можна спостерігати гармонійне поєднання мистецтва іспанських класиків та французького імпресіонізму. Однією з найвідоміших полотен П. Пікассо стала картина «Жінка в білому». Вона була написана в середині 1910-х років, коли художник знову повернувся до фігурального живопису після тривалого захоплення кубізмом.

На цій картині в образі давньогрецької жінки П. Пікассо зобразив свою дружину, відому в ті часи російську балерину Ольгу Хохлову. Її обличчя на полотні вийшло дивовижно освітленим, а погляд великих темних очей серйозним і замисленим. Довге хвилясте волосся Ольги зібране в пучок, а його кінці лежать на плечах жінки. Героїня картини наче на хвилинку у своєму білому вбранні присіла відпочити від буденних справ, на що вказує її спокійна постать, її складені на колінах руки.

Одухотвореність і чарівність жінки майстру вдалося передати досить скромними фарбами. Скоріш усього, символічним був і вибір білого одягу, характерний для мешканців Давньої Греції. На мій погляд, цим П. Пікассо хотів підкреслити віковічну жіночу красу і нерозривний зв'язок поколінь.

Картина П. Пікассо «Жінка в білому», як і більшість його інших картин, вражає не тільки довершеним поєднанням сарказму і гротеску, ницості багатства і гордого жебрацтва, а й духом античного спокою, гармонією і ліризмом.