Твір на тему: «Що для мене рідна мова»

-7

Рідна моя мова! Ти безмежна у своєму обсязі, як і сам Всесвіт. Ти бурхлива і буйна, ти кличеш мене і заворожуєш своєю мелодійністю. І я, немов маленький метелик, як на вогонь свічки, лечу до тебе, у твої гарячі, палкі обійми, у твої слова. Адже спочатку було слово…

І вже з цього слова з’явилася ти — неповторна у своїй красі українська мова. А я просто не можу без тебе існувати, бо ти сильна, лагідна і зрозуміла. Більшої сили, ніж рідна мова, у світі не існує. А головне, ти, мово, — частина мене самої. Ти моя кров, яка доходить до кожної клітинки, ти — моє серце.

Багато українських письменників та поетів висловлювали любов і повагу до рідної мови. Наприклад, великий Кобзар українського народу Тарас Шевченко стверджував, що мова — то наша душа, наше серце. Адже без мови нація не може існувати. Мова — не простий засіб спілкування, вона жива та незалежна істота:

«Ну що б, здавалося, слова.

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує...»

Не менш виразно про рідну українську мову сказав Панас Мирний: «Мова — та ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього тіла».

Мова — то крик дитини, що щойно народилася, мова — то пісня, мова — то культура народу, його традиції та історія. І та людина, яка не поважає мову свого народу, а тому й сам народ, не може викликати повагу співвітчизників до самого себе.

Рідна моя мова! Широкою стежкою тепла і любові ти виводиш мене з лабіринтів безбарвності і самотності життя. Ти виводиш мене з темного лісу переживань і страждань. Ти рятуєш мене у найважчі часи, знаходишся поряд, коли я цього потребую і додаєш енергії, коли її не вистачає.

Українська мова! Скільки ти знесла лихих годин. Тобі видалася дуже складна доля. За тебе непокоїлися найталановитіші українські письменники і поети, найвідданіші патріоти. Серед них було багато й тих, хто у різні часи за свою відданість зазнав переслідувань. Але у будь-які години завжди знаходилися люди, щиро закохані у рідне слово.

Отже, хай не зникає у нас почуття щастя, любові, гордості за свій народ, народ, який попри все не забув красу та мелодійність своєї рідної української мови. Вона схожа на справжню весну, на те, що ніколи не зів’яне і не помре:

«Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!»

Саме тому ми, українці, повинні оберігати, шанувати і любити рідну мову, наше рідне слово.