Твір на тему: «Образ знедоленої жінки в поемі Т. Шевченка «Наймичка»

Багато своїх поетичних творів Т. Шевченко присвятив матері. Для поета, як і для кожного з нас, мати була втіленням духовності і чистоти, сили і терпіння, ласки і краси. Адже тільки мати здатна на справжню самопожертву. Заради своєї дитини вона готова віддати життя, відмовитися від особистого щастя, зректися усього. Але у творчості Т. Шевченка образ матері був не завжди однаковим. Наприклад, Катерина, героїня однойменної поеми, не змогла витримати страждань, залишила свого сина на дорозі, а потім покінчила життя самогубством. А ось у поемі «Наймичка» образ матері був зовсім іншим.

Історія кохання Ганни, головної героїні поеми, дуже схожа на історію Катерини, але у цьому творі головним є не кохання, а любов до сина. Скоріш усього, цю жінку теж вигнали з рідного дому батьки і її так само, як і Катерину, зрадив коханий. Але не від цього так страждала Ганна. Більш усього їй було боляче через те, що не рідна мати буде ростити свою дитину, що не вона буде її хрестити. Ганна залишила свого сина під чужими ворітьми і сподівалася, що люди не залишать його. Та вона так і не змогла жити далеко від дитини і вже через рік повернулася та стала наймичкою поряд з сином.

Ганна була змушена весь свій вік страждати через те, що її рідний Марко називав матір’ю зовсім іншу людину, а вона могла тільки крадькома поцілувати свою дитину. Вона прагнула постійно бути коло сина, одягала його і пестила:

«Вранці Марко до наймички

Ручки простягає

І мамою невсипущу

Ганну величає...»

З часом Ганна стала майже членом родини, її поважали, з нею радилися у важливих сімейних питаннях. Її навіть запросили бути посадженою матір’ю на весіллі у Марка. Але вона відмовилася, а в тому, що вона рідна мати, Ганна зізналася Маркові лише перед смертю:

«Прости мене! Я каралась

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати».

Т. Шевченко з великою любов’ю і повагою розповідав про свою героїню, хоча з точки зору народної моралі вона була грішницею. Ця жінка не заробила на власне господарство, відмовилася від власного щастя — і все це заради сина. Таким чином, Ганна спокутувала свій гріх. Мабуть, саме тому її образ увійшов в українську літературу як взірець люблячої, самовідданої матері.