Твір на тему: «Трагедія українського селянства» за новелами В. Стефаника

Новели талановитого українського письменника Василя Стефаника справедливо вважаються своєрідним літописом життя українського народу, великою і правдивою книгою життя, написаною серцем великого гуманіста. Він душею відчував біль своїх співвітчизників, страждав їхніми стражданнями. Як письменник з активною громадською позицією, В. Стефаник не тільки зображував трагічне життя галицьких селян, а й впливав своїм полум’яним словом на пробудження класової свідомості українців, сміливо виступав проти національного і соціального гніту.

Першу збірку В. Стефаника «Синя книжечка» склали новели, в яких було змальовано жахливе становище галицьких селян за часи австро-угорського панства. Центральною темою новел з цієї збірки стало зображення процесу розорення та індустріалізації тогочасного села. Яскравим прикладом цього процесу може бути новела «Синя книжечка». Сімейне лихо, нестатки і злидні привели головного героя новели Антіна до пияцтва. Пропивши усе своє господарство, він став сільським пролетарем. Принижений і нещасний, герой усім показує «синю книжечку», паспорт, — все, що у нього залишилося. Не більш щаслива доля і у героїв новели «Сон» та інших творів з цієї збірки.

Новели, в яких В. Стефаник писав про велику трагедію українського села та еміграцію, неможливо читати без хвилювання. У них звучить страх і відчай перед невідомим майбутнім, невимовна туга за отчим краєм, любов до рідної землі. Так, у новелі «Камінний хрест» письменник розкриває психологію селян, яких злидні і безземелля змусили емігрувати з України в далеку чужину. Але герої новел В. Стефаника не тільки терплять наругу і страждають, вони прагнуть знайти вихід зі свого скрутного становища, а деякі навіть стають на шлях боротьби проти поневолювачів. Саме таким є герой новели «Палій» сільський пролетар Федір.

Не менш вражають своєю правдивістю і антивоєнні новелістичні твори В. Стефаника, в яких письменник зображує велику трагедію українського народу і розмірковує про руйнівну силу війни, яка спустошує не тільки села, а й людські душі. У новелах «Марія» і «Син» письменник відтворив глибокі душевні переживання батьків, у яких війна розбила всі їхні сподівання на майбутнє, забравши у них найдорожче — улюблених синів.

Новели Василя Стефаника — як кращі українські народні пісні — тужливі і сумні. Це твори, які змушують читачів любити рідну землю, поважати працьовитих людей і думати над тим, що найважливіше у людському житті.