Твір на тему: «Рідна мова в поезіях Володимира Сосюри і Максима Рильського»


Рейтинг твору 3 на основі 2 голосів


Доля нашої країни, як і доля рідної української мови, невесела і складна. Наша Батьківщина у всі часи свого існування приваблювала своїми багатствами неситі очі загарбників. А захоплюючи українські землі, загарбники робили все, щоб наші співвітчизники втратили не тільки рідну мову, а й національну пам’ять, адже саме людей без коренів найлегше зробити зрадниками, найманцями і холопами.

Наприклад, за часів панування польської шляхти каралися ті люди, які розмовляли українською. У ті часи, коли Україна входила до Російської імперії, заборонялося друкування українських книжок. А під час Радянської влади на словах Україну підтримували, але водночас методично знищували найкращих носіїв мови і найталановитіших українських митців — письменників поетів і драматургів.

В тому, що українська мова й досі жива, в тому, що зараз вона переживає свій розквіт, заслуга тих, хто, незважаючи на заборону та перешкоди, часом смертельно небезпечні, писав українською казки, повісті та вірші, п’єси та романи. Саме ці автори найчастіше страждали від звинувачень у шовінізмі та націоналізмі. Через це пройшли такі видатні українські митці, як П. Тичина, М. Стельмах, В. Сосюра, М. Рильський та багато інших. Але попри все, вони працювали усе своє життя і все ж таки зберегли неповторну українську мову.

Видатний український поет Володимир Сосюра був поетом негучної довірливої інтонації і тому досить рідко використовував у своїх творах звертання до читача, прямі заклики і гасла. Але добре відчувалося, що з його душі постійно рвався крик, особливо, коли автор закликав берегти і любити рідну мову, рідну землю і рідну країну. Наприклад, у своєму вірші «Юнакові» В. Сосюра каже наполегливо і твердо:

«Листку подібний над землею,

що вітер з дерева зрива,

хто мову матері своєї,

як син невдячний, забува».

Приводом до звинувачення В. Сосюри у шовінізмі та націоналізмі стала поезія «Любіть Україну», причому тільки через те, що автор висловив у вірші зрозумілі кожному речі: не можна любити власний народ, ненавидячи людство, і не можна любити людство, не люблячи свій народ.

Не менш часто замислювався над значенням української мови для народу і М. Рильський. Поет був гарним знавцем скарбів рідної мови, він уболівав за її красу і чистоту, наполягав, щоб українці:

«Як парость виноградної лози,

Плекали мову...»

Митець був впевнений в тому, що мова повинна бути «чистішою від сльози».

Як це не гірко визнавати, але ідеї В. Сосюри і М. Рильського залишаються актуальними і в наші часи. Зараз українська мова отримала державну підтримку, вона лунає з екранів телевізорів, її можна почути на вулицях будь-якого українського міста. Але й сьогодні, за великим рахунком, ми чуємо суржик, перекручені англійські та російські слова. Зовсім не про це мріяв М. Рильський:

«Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братських мов!»

І тільки чиста мова у вустах обізнаної людини може стати тією силою, про яку писав В. Сосюра у вірші «Я знаю силу слова»:

«Воно проміння швидше,

в нім думка й почуття.

Воно іде в народи

для вічного життя».