Твір на тему: «Вірність і кохання в інтимній ліриці В. Сосюри і М.Рильського»

Любов — це основа існування людства, це корінь життя. Безліч слів вигадала людина для того, щоб висловити свою любов до нареченої, до матері, до Батьківщини. Адже саме любов допомагає нам переносити усі життєві складносщі й труднощі. Темі вірності і кохання присвячено багато творів українських письменників і поетів, не є винятком і видатні українські поети В. Сосюра і М. Рильський.

Справжньою перлиною української любовної лірики заслужено вважається вірш М. Рильського «Яблука доспілі». Це поезія про пристрасне, безмежне кохання, про те, що не кожній людині вдається щастя усе життя прожити з тією єдиною, якій було ще в юності віддане серце. Адже рідше трапляється кохання на все життя, частіше виходить так, що це швидкоплинне почуття, яке минає і щезає без сліду. У цьому вірші автор розповідає про душевну повноту, гармонію і красу людських почуттів, про мужність закоханих юних сердець. Ліричний герой, можливо, назавжди прощається зі своєю коханою. Серця закоханих тривожить передчуття розлуки, але вуста не вимовляють жодного слова докору:

«Вміє розставатись той,

хто вмів любить».

Найголовніше для людини — зберегти вдячність і гідність.

Великим теплом віє від іншого поетичного твору М. Рильського під назвою «Шопен». При читанні поезії виникає видіння, яке може зрозуміти тільки той, хто знає історію трагічного кохання видатного польського композитора Фредеріка Шопена і французької письменниці Жорж Санд. У цьому вірші автор створив образ по-справжньому великого кохання, яке важко приховати чи стримати. Вірш передає багатогранність почуттів, які постійно змінюються, хвилювання, переживання ліричного героя, захопленого чарівними звуками. І попри все, у цій поезії переважає оптимізм, адже поет щиро захоплювався творчістю талановитого сина польського народу, автора чарівної музики Ф. Шопена.

«Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі,

і земля убирається зрання...».

У тому, що почуття кохання дає наснаги і сил, приносить щастя і радість, пробуджує в людях усе найкраще, впевнений і інший талановитий український поет В. Сосюра. Наприклад, ліричний герой його поезії «Оріон золотий» заради коханої готовий здійснити нечуваний подвиг, готовий навіть зірку з неба зірвати.

А своє перше кохання В. Сосюра згадує в поезії «Коли потяг у даль загуркоче». У спогадах героя цього вірша пропливають картини його тривожної юності: жорстока доля розлучає закоханих, юнак залишає дівчину і йде на боротьбу з ворогами народу. Життя розводить їх у різні боки, і лише іноді ледве чутний гуркіт поїзда нагадує героям про дні їхньої далекої молодості. Поет пише, згадуючи своє перше кохання:

«Сині очі в моєї дружини,

а у тебе були голубі...».

Талановитий лірик вдало опоетизовує почуття справжнього кохання, яке робить прекрасним життя і облагороджує людину.

Кожен раз перечитуючи вірші В. Сосюри і М. Рильського про кохання, розумієш, що щастя неможливе без кохання. То ж кожен з нас повинен це розуміти і свято берегти найдорожчі людські почуття: дружбу і кохання.