Твір на тему: «Апокаліпсис нашого часу» за творчістю Ю. Клена

Завдяки тому, що Україна отримала незалежність, її літературна скарбниця поповнилася новими творами до цього часу невідомих нам авторів, серед яких і Юрій Клен — поет і справжній патріот рідної країни. Юрій Клен – це літературний псевдонім шкільного вчителя Освальда Бургардта. Він мав мирну професію, але у 1921 році його заарештували, адже за ті часи для арешту достатньо було найменшої підозри у діях проти влади. Його звинуватили у «буржуазному походженні», довго тримали у в’язниці, навіть у камері смертників. Юрія Клена неодноразово допитували, йому довелося бути свідком нічних розстрілів. Але, попри все, поетові пощастило врятуватися.

У своїх поетичних творах «Сьогодні вмру за тебе», «Кінець. Нема надій, прокляття шлю катам, мій народе» та багатьох інших Ю. Клен пригадував свою катівню, написи на мурах, які робили смертники. Він бачив, що світ наче збожеволів, дві непримиримі частини одного народу билися на смерть за сумнівні ідеї, гинули і гинули люди.

«Який співець поему склав про холод,

Чи розповів, як то людей в наш вік

Крушив і чавив пролетарський молот?

В скількох кровях купаючи той герб,

Жнива справляв на людській ниві серп?»

Як і багато інших українських митців пореволюційної доби, Ю. Клен пройшов шляхом зачарування, протверезіння і розчарування в революційних ідеях. Поет зрозумів, що те пекло, в якому опинилися народи колишньої Російської імперії, ніяк не може стати відправною крапкою збудування нового, щасливого життя. Ю. Клен усвідомив, що від болючих питань пореволюційної доби він, як поет, не міг залишатися осторонь, адже головна місія митця: передати свої знання і спостереження майбутнім поколінням.

«Все в себе втяг і крутить вир,

Світ захлинається у муці.

І хтось гряде... нелюд, а звір

В багренім сяйві революцій».

Та невже темою поетичних творів Ю. Клена був лише пореволюційний апокаліпсис громадянської війни і терору, невже він нічим не врівноважував свої трагічні твори? Ні, він дарував людям надію, сіяв добре та вічне, адже перу поета належить і довершена та досконала інтимна лірика.

«Рясніє овочами сад,

І ти уславиш щастя миті,

І не захочеться назад

До дальніх весен і блакиті».

Справжній митець завжди посідає місце між життям та вічністю. Так сталося і з Ю. Кленом, якому вдалося перемогти в собі почуття ненависті і написати багато пронизливих та щирих поетичних рядків.

«Не знаю, як прослався й де

Той шлях скорботний і веселий,

Яким нас осінь поведе

У затишну свою оселю».