Твір на тему: «Що таке честь»

+3

Що таке честь, і чи не застаріле сьогодні це поняття? Суперечливе питання, на яке не можна відповісти однозначно. З одного боку, ми давно і слів таких не вживаємо: «честь маю», «честь і хвала». Хіба що в прислів'ях і фразеологізмах: «бережи честь змолоду», «пора і честь знати» тощо. З іншого боку, хіба не важливо і в наші дні мати незаплямовану репутацію і чисту совість?

Для початку потрібно, мабуть, розібратися, що означає слово «честь». Отже, за словником Даля, «честь — це внутрішня моральна гідність людини, доблесть, чесність, благородство душі і чиста совість». Честь як синонім совісті та внутрішньої гідності застаріти не може: затвердження цього було б рівнозначно тому, якщо б ви сказали, що в наші дні не залишилося жодної чесної і благородної людини! У той же час, не можна не помітити, що зайва чесність зараз не дуже-то вітається, все більше перемагають такі якості, як хитрість, брехливість, спритність. Але це пороки, а зовсім не ідеал, до якого слід прагнути! Чи не про це писали великі класики всього світу? Досить згадати Т. Шевченка, Л. Українку, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, В. Шекспіра та багатьох інших!

Інша справа в тому, що ми самі вкладаємо в слово «честь». Наприклад, ще в ХIХ столітті будь-який дворянин міг викликати на дуель собі подібного тільки тому, що той зачепив його «честь». Причина при цьому могла бути будь-яка: від обвинувачення в брехні до банального «не поступився дорогою». Думка ж про те, що вбивство суперника навряд чи справа більш чиста, ніж спаплюжена честь, нікого не турбувала. Зрозуміло, в цьому сенсі поняття «честі» застаріло абсолютно. Будь-яка розправа і самосуд, нехай, навіть коли причиною тому стала спаплюжена честь, в наші дні суворо карається законом.

І все-таки в понятті цього слова минулих століть і нинішнього часу є суттєві відмінності! Згадаймо, адже ще в ХIХ столітті слово «честь», за великим рахунком, було синонімом незаплямованої репутації і доброго імені. Найменший проступок міг виявитися фатальним: якщо людині відмовляли від одного пристойного дому, так само чинили й інші. А життя поза суспільством, на жаль, неприпустиме.

На щастя, у сучасному світі все трохи інакше: будь-яка людина має право почати нове життя (іноді навіть після істотних проступків), не стерпівши при цьому докорів і приниження. І це правильно! Адже, поки жива людина, нічого не пізно. А значить, є надія на те, що вона стане кращою, чеснішою і благороднішою. А сама честь, на мій погляд, це не тільки гідні думки і вчинки, а й сміливість визнати свою неправоту та виправити поведінку.