Твір на тему: «Максим Гримач» – романтичне баладне оповідання М. Вовчка

-6

Оповідання М. Вовчка «Максим Гримач» уперше було надруковане у 1857 році у збірці «Народні оповідання», яка вийшла в Петербурзі. У цьому творі письменниця розповідає історію трагічного кохання головної героїні Катрі, яка жила в родині заможного козака Максима Гримача і була його дочкою. Авторка описує героїв досить коротко й лаконічно, у чому відчувається вплив народного фольклору. Максим — це «повновидий, чорнобровий, чорновусий; а веселий, а жартівливий!», а Катря — це «хороша та пишна, як королівна». Щодо зовнішньої характеристики, то це, мабуть, і все. Значно більше ми дізнаємося із вчинків і розмов героїв оповідання

Максим постає перед нами хазяйновитим, мужнім, благородним чоловіком і люблячим батьком. Саме його бажання зробити щасливою свою дочку привело до трагічного фіналу у взаєминах Семена і Катрі. Максим просто не міг дозволити одружитися своїй доньці з наймитом. Тому Катря була змушена чекати, поки Семен відслужить у пана, але так і не дочекалася. Хлопець вже перед самим звільненням трагічно загинув під час бурі на Дніпрі.

«Максим Гримач» — родинно-побутове оповідання, темою якого авторка обрала зображення життя вільного селянства у закріпаченій Україні середини ХІХ століття. Оповідання написане у романтичному стилі. Письменниця час від часу переносить дію у нічний час, змальовує неперевершену красу української природи. Пейзажі у творі підсилюють його великий психологізм: «А на самому березі верба — аж геть попустила віти на воду. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схилила голівку на білую ручку; взяли її думки та гадки. Там під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку».

Оповідання має традиційну для творів української літератури того часу композицію. Насамперед класичне розміщення сюжетних елементів: експозиції, зав’язки, розвитку дії, кульмінації і розв’язки в останній частині. А наявність у творі казкових елементів і діалогів, драматичний сюжет і ліризм, зображення трагізму внутрішнього світу героя дає усі підстави віднести оповідання М. Вовчка «Максим Гримач» до жанру балади.

Слід зазначити, що М. Вовчку великий Кобзар українського народу Т. Г. Шевченко присвятив вірш під назвою «Марку Вовчку», у якому назвав письменницю своєю «донею» і «кротким пророком». Це є доказом того, що великий поет дуже цінував творчість цієї неперевершеної за талантом письменниці і поважав її як жінку.