Твір на тему: «Образ жінки у творчості Марка Вовчка»

Говорячи про зображення жінки у творчості Марка Вовчка, насамперед треба спиратися на її «Народні оповідання», які в літературних та суспільних колах українського суспільства XIX століття викликали великий резонанс. Ця книга в усій повноті і правдивості розкрила важку долю тогочасної жінки, зокрема жінки-кріпачки. Кожна сторінка цих оповідань пронизана великим болем і невимовним сумом. Письменниця надзвичайно майстерно розкрила кожен душевний порух героїнь своїх творів: щасливих і нещасних, молодих і старших, простих і складних, чесних і нещирих.

«Народні оповідання» Марка Вовчка одразу ж після виходу книги у 1857 році захопили читачів великою глибиною проникнення в жіночі образи часів кріпаччини та вразили чудовою народною мовою мешканців Наддніпрянщини. Оповідання, які увійшли у цю збірку, наскрізь пронизані захопленням українською жінкою та її самовідданим життям. Основними темами оповідань були кріпаччина, родинні стосунки, патріархальний побут з багатою мережею описів, з дзвінкими фольклорними переливами.

У збірку входить одинадцять оповідань невеликого обсягу. Одним з найяскравіших творів серед «Народних оповідань» вважається оповідання «Горпина», в якому порушені найгостріші соціальні проблеми дореформеної України. У творі благородну і чисту душею селянку авторка протиставила ницій, морально розбещеній сутності деспотичного кріпосника.

В оповіданні «Горпина» Марко Вовчок з надзвичайним хистом виводить образ головної героїні, кріпачки Горпини, бідної молодої матері, яка божеволіє після смерті своєї єдиної дитини. Письменниця з дивовижною майстерністю передає душевну трагедію божевільної матері. Контраст трагічних обставин посилюють розцвілі маки. Саме відваром цих маків кріпачка, яка працювала на панському полі, приспала свою хвору дитину і після цього збожеволіла.

Портрет героїні цього оповідання досить типовий для жіночих образів у творах Марка Вовчка. Жінка зображена письменницею досить лаконічно, здебільшого за допомогою яскравих, влучних, широко вживаних в українській народній мові виразів та порівнянь. Так само коротко і стисло говорить авторка і про душевні достоїнства Горпини, використовуючи традиційні для народної творчості словесні образні означення.

Такі риси можна спостерігати в інших творах, зокрема ще в одному яскравому оповіданні «Інститутка». Але тут ми зустрічаємося з зовсім іншим образом: злої, нещирої, манірної, розбещеної паночки-інститутки. Цей образ протиставляється дівчині-кріпачці Устині, чистій і щирій істоті, доля якої зруйнована вже тім, що жива людина може належати іншій, значно гіршій людині, наче якась річ.

Героїні творів Марка Вовчка у більшості своїй не зазнають людського щастя, але попри все залишаються справжніми людьми і дарують своє тепло та любов іншим. А це в житті важливіше ніж будь-які матеріальні цінності і грошові здобутки.