Твір на тему: «Художнє осмислення загальнолюдських цінностей» за поезією В. Симоненка «Лебеді материнства»

+3

З чорнових варіантів творів В. Симоненка і зі спогадів його сучасників нам відомо, що над кожним своїм словом автор працював дуже уважно і багато, він по декілька разів доповнював, виправляв і переробляв написане, додавав необхідний ритмічний малюнок, якнайточніші слова і вирази.

Коли я вперше дізнався про подібну манеру складання В. Симоненком поетичних творів, я був щиро вражений. Адже його поезії настільки легко читаються, що кожна з них вбирається на одному подиху. Складається відчуття, що будь-який вірш В. Симоненка написаний ним буквально «з льоту». Але якщо замислитися над сутністю поетичної творчості, стає зрозумілим, що кожний вид мистецтва, у тому числі й поезія, потребує тяжкої праці над кожним словом, кожним кольором і звуком. Навіть якщо у читача складається враження легкості і простоти, нескладної для сприйняття глибокого змісту і форми — це тільки свідчення незвичайного таланту автора. Одним з таких свідчень може бути поезія В. Симоненка «Лебеді материнства». Це зовсім невеликий за своїм обсягом твір, але за змістом він незвичайно глибокий. Сьогодні ці рядки вважаються хрестоматійними:

«За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Образ матері, який створив у цій поезії автор, не розроблений докладно, не описуються якісь індивідуальні риси матері ліричного героя і навіть її зовнішність. Але твір настільки сповнений душевною чистотою і щирою любов’ю, що образ матері одразу ж оживає і постає в уяві читача. Твір дуже виразний, адже написаний він від імені матері, що дає своєму синові заповіт на все життя. Завдяки своїй силі поезія набуває водночас і загальнолюдського звучання, й українського національного характеру. Адже шанобливе ставлення до матері, як і до Батьківщини, притаманне будь-якому свідомому українцю, який поважає себе, свій рід і своїх пращурів.

Образ матері у поезії «Лебеді материнства» нерозривно пов'язаний з образом Батьківщини. Настрій цього вірша створюється не стільки через загальний зміст, скільки через зовсім незначні, на перший погляд, образи.

Я впевнений, що поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» є одним з найкращих поетичних творів української літератури усіх часів, а ще й заповітом автора, який може взяти за життєве кредо кожен з нас, який відтворює погляди поета на суспільний та громадський обов’язок гідного українця.