Твір на тему: «Художнє осмислення загальнолюдських цінностей» за романом І. Багряного «Тигролови»

+1

Головний герой роману І. Багряного «Тигролови» Григорій Многогрішний за свій життєвий девіз узяв ємку і красномовну фразу: «Ліпше вмерти, біжучи, ніж жити, гниючи!». У цьому гаслі розкривається не тільки доля, вдача і характер героя, й а погляди на життя самого автора. Цей девіз визначив життєвий шлях письменника і героя роману, який був художнім втіленням самого І. Багряного.

Образ Многогрішного захоплює з перших рядків твору. Це був двадцятип’ятирічний хлопець, якого радянська влада визнала «особливо небезпечним злочинцем» тільки через те, що він мріяв про щастя для свого народу, відстоював право на розвиток української культури і мови, був патріотом своєї Батьківщини і захищав її свободу. За всі ці «гріхи» Григорія засудили на двадцять п’ять років таборів, на строк, рівний строку, який прожив цей хлопець.

Вдача Многогрішного не дозволяє йому прийняти цей вирок і скоритися. Взявши на допомогу усе своє терпіння, доклавши неймовірних зусиль, Григорій в арештантському вагоні, в якому його самого та його товаришів везли до Сибіру, випиляв дошки і на ходу випригнув. Потяг мчав на шаленій швидкості, але для героя було «ліпше вмерти, біжучи, ніж жити, гниючи!».

Григорій Многогрішний своєю втечею не тільки здійснив особистий подвиг, але й подарував іншим в’язням надію на кращу долю. Неймовірна людська воля героя вразила не тільки арештантів, а й наглядачів. На менше вражають бажанням здобути волю і жити далі, силою духу, моральною і фізичною витривалістю подальші пригоди Григорія. Поранений, фізично знесилений, Многогрішний довго блукав тайгою. Він не міг знайти ніякої поживи, ніяких слідів перебування людини. Але в нього ні на хвилину не виникало сумнівів щодо правильності обраного ним шляху.

Під час своїх поневірянь Григорій жодного разу не подумав про смерть, бо він дуже хотів жити і боротися, дуже хотів помститися своїм кривдникам. Навіть коли у нього вже не залишилося сил, щоб рухатися, і він впав під деревиною, надія у нього залишалася. І порятунок прийшов: Григорій раптово почув крик про допомогу. Зібравши останні сили, юнак підвівся і поспішив на цей крик, адже совість не дозволяла йому не реагувати, він не міг не допомогти іншій людині. Григорій врятував дівчину від ведмедя. Але його сміливість і мужність не тільки врятували життя його майбутній коханій Наталці, а й йому самому.

Доля винагородила людину, яка усе своє коротке життя прожила з повагою до одвічних людських цінностей, винагородила юнака за його благородство і мужність. Вона подарувала йому не тільки життя і кохання, а й можливість продовжити боротьбу за щастя свого народу.

Відображуючи у романі долю Григорія Многогрішного, автору вдалося створити образ сучасного героя, якого він наділив мужністю, сміливістю, великою силою духу і прекрасними моральними якостями. Ми й сьогодні повинні брати з нього приклад і докладати усіх зусиль, щоб наше життя було кращим, щоб ніхто не міг пригнічувати українську мову і культуру.